«За 2–3 роки її не впізнаєте»: як експериментальний проєкт змінює Університетську лікарню ЛНМУ

24 червня 2026 р. 17:32

24 червня 2026 р. 17:32

У грудні 2024 року Кабінет Міністрів України дав старт масштабному експериментальному проєкту в медичній освіті, флагманом якого став Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького. Його суть – у створенні першої в країні Університетської лікарні, яка об'єднала лікувальний процес, підготовку студентів та науку.

Про те, як лікарня виходить із мільйонних боргів, запускає надсучасні операційні, бореться з внутрішньою корупцією та чому пацієнтам от вже сьогодні не обіцяють «домашнього затишку», в ексклюзивному інтерв'ю розповідають керівники клінік Університетської лікарні.

Оновлення Центру дерматології та амбулаторна допомога

Співрозмовниця: керівниця клініки сімейної медицини та амбулаторної допомоги Олена Заремба- Федчишин

Пані Олено, однією з перших помітних змін стало оновлення Центру дерматології та венерології. На якому етапі проєкт зараз?

Станом на 1 червня 2026 року всі будівельні та ремонтні роботи повністю завершені. Центр переїхав у нове, модернізоване приміщення структури Університетської лікарні. Ми повністю замінили інженерні мережі водопостачання, водовідведення та електрику, встановили нові вікна й двері, виконали якісне оздоблення. Особливу увагу приділили інклюзивності – облаштували санвузли для маломобільних груп населення.

Це колосальна база. Щоб ви розуміли масштаби: лише за 2025 рік наші фахівці провели 26 862 консультативні прийоми, з яких понад 5 тисяч – це діти. Зараз роботу Центру забезпечують 26 висококласних лікарів: дерматовенерологи, дитячі дерматологи та хірурги-дерматологи. І, звісно, це не просто поліклініка – це потужний хаб для клінічної підготовки наших студентів, інтернів та практикуючих медиків.

Чи багато пацієнтів звертаються до вас у поліклінічні відділення зараз?

Загалом кількість пацієнтів щороку є стабільною. За квартал ми маємо понад 52 тисячі амбулаторних звернень. І це при тому, що у нас діють лише дві поліклініки: на вулиці Огієнка та на вулиці Руфа (колишня обласна).

Новітня кардіохірургія та ангіографічна операційна

Співрозмовник: керівник клініки Серця і судин Дмитро Беш

Окрім дерматології, тривають масштабні роботи на вулиці Івана Огієнка, 5. І цього разу вони стосуються клініки Серця і судин. Пане Дмитре, що саме планується?

Там ми створюємо надсучасну ангіографічну операційну в кампусі ім. І.Огієнка.. Проєкт передбачає капітальний ремонт усього другого поверху Університетської лікарні. Ми облаштовуємо саму операційну, пультову та допоміжні приміщення для проведення високотехнологічних інтервенційних втручань.

На базі клініки Серця і судин уже виконуються унікальні для України речі. Розкажіть про це.

Так, взимку ми провели орбітальну атеректомію ( метод боротьби з критичними кальценованими ураженнями артерій за допомогою спеціального високошвидкісного бура – ред. ). Лише на базі нашої Університетської лікарні такі операції успішно виконали двічі в Україні. Крім того, ми нещодавно вперше застосували інноваційний метод лікування атеросклерозу – intravascular lithotripsy (ivl) ( внутрішньосудинна літотрипсія ).

Відомо, що ваші відділення, зокрема судинної хірургії, є одними з найзатребуваніших у країні. З чим це пов'язано?

Клініка Серця і судин є референс-центром – географія наших пацієнтів охоплює всю країну. І це недивно, адже мало хто в Україні береться за такі складні втручання, які виконують наші професори Кобза, Орел чи Кулик – від важких тромбоемболій до аневризм. Тішить, що ці знання передаються: з цими професорами щодня можуть пліч-о-пліч працювати студенти та інтерни, навчаючись безпосередньо на практиці.

Переоснащення лабораторної та променевої діагностики

Співрозмовниця: керівник клініки Лабораторної та променевої діагностики Олена Горбачова

Помітним кроком став запуск кабінету МРТ у кампусі імені Марʼяна Панчишина. Як він працює?

Кабінет МРТ працює з 4 травня 2026 року у Клініці лабораторно-інструментальної діагностики. Ми встановили сучасний апарат Siemens Magnetom Sola на 1,5 Тесла з комфортним широким тунелем діаметром 70 см. Досліджуємо все: головний мозок, центральну нервову систему, хребет, внутрішні органи, органи малого таза, судини та суглоби.

Щомісяця планується проводитися близько 300–400 обстежень, а планова річна спроможність – до 5 тисяч досліджень. Що принципово для пацієнтів: МРТ-обстеження доступні безоплатно в межах Програми медичних гарантій НСЗУ (за пакетами амбулаторної та стаціонарної допомоги).

МРТ-служба є критично важливою для швидкого виявлення інсультів у неврології, пухлин в онкології, візуалізації тканин у травматології та оцінки міокарда в кардіології. До речі, там працюють лікарі рентгенологи, які паралельно є співробітниками кафедр університету.

Чи планується оновлення лабораторної служби?

Так, у нас працює нове обладнання для лабораторії. Це апарат COBUS PUR, який може виконувати широкий спектр аналізів Наша мета – зробити її цілком сучасною та швидкою, щоб пацієнт міг отримати якісні та достовірні результати за менш короткий термін.

Реабілітація та протезування

Співрозмовниця: керівниця клініки Реабілітації та протезування Олена Шевченко

Ваш напрямок є одним із найзатребуваніших зараз у країні. Розкажіть, як Університетська лікарня стає флагманом у цій сфері?

Можливо, не флагманською, а передовою, бо за півроку дуже важко зробити все й одразу, та й фінансування потрібне чимале. Ми маємо мрію: створити систему надання допомоги постраждалим від війни закритого циклу – від госпіталізації в нашу травматологію і далі до первинної та пролонгованої реабілітації.

Для цього потрібен серйозний людський ресурс, адже реабілітологи зараз на вагу золота. Нам пощастило, що більшість із них навчаються у нашому університеті й одразу бачать практичну роботу. Інша складова, чому проєкт рухається не так швидко – це фінанси. Були б кошти, ми створили б цей центр за рік-два.

Поруч із фінансовими викликами іноді трапляються й прикрі людські чинники. Нещодавно лікарню сколихнув скандал із крадіжкою в протезній майстерні. Що там сталося?

Це правда. Бувають випадки, які просто вибивають землю з-під ніг і зневірюють, особливо коли ніж у спину підставляють свої ж. Саме ми виявили факт крадіжки розхідних матеріалів нашою ж працівницею з протезної майстерні.

Історія банальна: я як керівниця Клініки реабілітації та протезування йшла у декретну відпустку. Під час передачі обов'язків ми розпочали планову інвентаризацію і виявили серйозну недостачу розхідників. Ми не стали нічого приховувати: самі все задокументували й написали заяву в поліцію. Зараз керівниця майстерні перебуває під слідством. Це обурює, адже ця людина пройшла найкраще навчання, її призначення було погоджено всіма учасниками створення цієї протезної майстерні, в тому числі й міжнародними партнерами.

Як це вплинуло на роботу самої майстерні? Протезування не зупинилося?

Ні в якому разі. Майстерня продовжує активно працювати. Попри цей інцидент, ми розвиваємося. Нещодавно стейкхолдери прийшли до рішення запустити на цій базі виготовлення протезів верхніх кінцівок. Зараз наші техніки проходять черговий етап навчання з французькими фахівцями. Вони освоюють технологію створення протезів верхніх кінцівок та опановують навички адаптувати їх під складні реалії наших пацієнтів із мінно-вибуховими травмами. Цю проблему ми подолаємо.

На межі життя: ургентна допомога та перші трансплантації

Співрозмовник: керівник клініки Анестезіології та реанімації Роман Собко

Реанімація Університетської лікарні не є найбільшою в Україні, але про ваші успіхи говорить уся країна…

Ви, напевне, про випадок Дарини – пацієнтки з Нововолинська, від якої відмовилися інші лікарні? У нас був апарат ЕКМО, і ми розуміли всі ризики: і стан, у якому вона перебувала, і складне транспортування до нас – усвідомлювали, що можемо її просто не довезти. Але жінці лише 28 років, у неї дуже маленька дитина, і це нас усіх розчулило. Ми боролися за неї, та й вона сама відчайдушно чіплялася за життя.

Насправді нам навіть не довелося підключати ЕКМО – її вдалося вилікувати від важких ускладнень пневмонії завдяки інтенсивному медикаментозному лікуванню. Знаєте, мої лікарі буквально живуть у цій реанімації. Вона не найбільша в країні, але баланс кількості медиків та пацієнтів дозволяє кожному приділити максимум уваги або ж миттєво спрацювати командно, якщо виникає критична ситуація.

Пане Романе, ви, як і більшість керівників клінік, очолили свій напрямок нещодавно. Що вже встигли змінити за цей час?

Насправді багато. Налагодили чітку співпрацю з волонтерами, які передають нам багато розхідних матеріалів для пацієнтів та допомагають закуповувати обладнання. До прикладу, у нас зʼявився новий апарат УЗД, який реанімація дуже просила для швидкої та оперативної діагностики "біля ліжка" пацієнта.

Крім того, ми навчили наших анестезіологів самостійно виконувати бронхоскопію. Раніше для цього доводилося викликати хірургів-ендоскопістів, а це суттєва втрата часу: поки хірург добіжить або поки звільниться з операційної... Тепер, якщо пацієнт потребує негайної допомоги, наші лікарі роблять усе самі й невідкладно.

Також запроваджена по відділеннях реанімації нашої лікарні пролонговані методи діалізної терапії. Наш персонал пройшов спеціальне навчання, а також є апаратура та відповідні розхідники.

Відомо, що ваше відділення тепер залучене й до трансплантацій?

Так, зовсім нещодавно у нас відбулася перша трансплантація від посмертного донора нашому реципієнту. Загалом перше вилучення органів в Університетській лікарні провели ще в лютому – тоді на цей важкий крок пішли родичі жінки, яка мала інсульт і лікувалася у нас. Але саму пересадку органів ми тоді не здійснювали, бо не мали власних реципієнтів у базі.

Зараз ми повністю налаштували процес. У нас з'явився власний листок очікування, куди можуть ставати пацієнти. І от саме звідти ми взяли перших двох чоловіків, які чекали на трансплантацію нирки понад 2 роки. Наразі ми лише відпрацьовуємо систему, але плани маємо амбітні.

Я чудово розумію, що на даному етапі наша лікарня – не найкомфортніша. Але адміністрація робить усе можливе: шукає спонсорів, змінює старий інвентар та постіль на нові, залучає можливості для капітального ремонту корпусів та будівництва нових.

Знаєте, ми принципово не обіцяємо пацієнту: «У нас тут буде добре, як удома». Ми свідомі того, що лікарня ніколи не замінить рідну домівку. Але ми робимо все можливе для іншого – щоб дати людині можливість якнайшвидше повернутися до свого дому. Здоровою.

Попереду колосальний обсяг роботи, але я переконаний: за 2–3 роки ви нашу Університетську лікарню просто не впізнаєте.

• Медицина
• Здоров'я

Львівські