Любов, що пережила 1494 дні полону: морський піхотинець повернувся з російського ув’язнення і одружився з вірною нареченою

28 червня 2026 р. 19:49

28 червня 2026 р. 19:49

**Майор Андрій Гурський, який боронив Маріуполь і провів майже чотири роки в російському полоні, після повернення в Україну здійснив обіцянку — одружився з Тетяною Джуриною у рідному Трускавці.**

Їхня історія розпочалася задовго до повномасштабного вторгнення. Після закінчення Львівської військової академії Андрій отримав розподілення до Миколаєва, де й познайомився з Тетяною. З 2016 року він майже безвиїзно перебував у відрядженнях у зоні проведення АТО/ООС, тому спершу не наважувався на серйозні стосунки на відстані. Проте через три роки зрозумів, що більше зволікати не варто — у 2021 році морський піхотинець зробив Тетяні пропозицію, пише Суспільне .

Андрій Гурський обіймає посаду майора, начальника штабу та першого заступника командира самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 36-ї окремої бригади морської піхоти. Він брав участь в обороні заводу Ілліча в Маріуполі. Зв’язок з офіцером обірвався під час спроби прориву на підконтрольну Україні територію. Невдовзі родина отримала офіційне повідомлення про його полон. На початку ув’язнення Андрієві дозволили коротко зателефонувати додому, однак з серпня 2022 року будь-який зв’язок із ним зник повністю.

Загалом офіцер провів у російському полоні 1494 дні. За його словами, єдиною психологічною опорою в ці роки були спогади про дім і впевненість у тому, що наречена тримає слово і чекає на нього. Водночас умови ув’язнення були виснажливими не лише фізично, а й морально — передусім через невпинну пропаганду.

«Нам постійно вдавлюють у голову, що Україна втомилася від війни, що ви там не потрібні, ми вас віддаємо, а вас не хочуть забрати. Хлопці розуміють, не сприймають це серйозно, ніхто їм не вірить. Але потрохи, потрохи все відкладається в голові. Оптимізм трохи згасає», — розповідає військовий.

Поки Андрій перебував у неволі, його наречена Тетяна разом із матір’ю офіцера не пропускала жодної недільної акції на підтримку українських військовополонених. Вона також їздила до Стамбула у складі громадської організації — там разом з іншими родинами полонених і зниклих безвісти виходила на акції на міських площах, аби привернути увагу світу до долі українців у російській неволі.

«Коли ти знаходишся в оточенні людей, які теж чекають, тобі стає легше. Моя родина, родина Андрія — ми всі підтримували один одного. Але Андрій був у думках 24 на 7», — ділиться Тетяна.

Про майбутній обмін у російських в’язницях ніхто не попереджає заздалегідь. Андрій почав здогадуватися про щось незвичне лише тоді, коли помітив зміну в поведінці охорони під час етапування. Дорога тривала близько доби — спочатку машинами, потім літаком. Уже в Білорусі з ув’язнених зняли маски й розв’язали руки, оголосивши про обмін. 15 травня Андрій Гурський повернувся в Україну в рамках звільнення 205 українських захисників.

«Коли перетнули кордон із Україною в Чернігівській області і я побачив людей, які стоять вздовж доріг із плакатами й прапорами… Тебе переповнюють емоції. Не можеш стримати сльози. Настільки відчуваєш цю підтримку — словами не передати», — згадує офіцер.

Першою до Андрія додзвонилася сестра — сам він ще збирався з духом, щоб набрати маму й Тетяну. Новину про повернення нареченій передала його матір. Тетяна зізнається: попри те що вона щодня перевіряла списки звільнених, дзвінок застав її зненацька, серед буденних справ.

«Коли чотири роки чекаєш і раптом чуєш: “Андрія поміняли”… Мені здається, я досі не вірю. Чекала й розуміла, що цей момент настане, але це було реально неочікувано», — каже жінка.

У червні Андрій повернувся до Трускавця, де його зустрічали родина та громада. З букетом квітів він ішов до нареченої, наче вперше.

«Я за ці роки сотні разів прокручував цей момент у голові, кожен раз по-іншому. А коли дійшло до діла — трусився, наче сто років не бачились. Наче йдеш знайомитися і думаєш: сподобаєшся чи ні», — сміється Андрій.

«Де справжні почуття — вони витримають будь-які випробування. Можна все пройти, якщо кохаєш по-справжньому», — додає Тетяна.

Того ж місяця Андрій і Тетяна офіційно зареєстрували шлюб. Тетяна переїхала з Миколаєва до Трускавця. Наразі офіцер проходить курс лікування та медичної реабілітації на Львівщині, а подружжя вже будує спільні плани — першою великою подорожжю Україною для них стали Карпати.

Львівські