Після 1494 днів російського полону: військовий з Трускавця одружився з коханою, яка його дочекалася

29 червня 2026 р. 11:10

29 червня 2026 р. 11:10

Чотири роки російського полону, 1494 дні очікування і зустріч, про яку вони обоє мріяли весь цей час. Військовий із Трускавця Андрій Гурський повернувся додому під час обміну полоненими у травні 2026 року, а вже за місяць одружився з коханою Тетяною, яка весь цей час вірила, чекала і щонеділі виходила на акції підтримки полонених.

Джерело: Суспільне Львів

Андрій Гурський з Трускавця вирішив поєднати своє життя з військом після школи і вступив до Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного у Львові.

Після випуску він отримав розпоідлення до Миколаєва. Там Андрій познайомився з Тетяною Джуриною. Спочатку хлопець не хотів серйозних стосунків, адже вони були б на відстані: з 2016 року Андрій був у постійних відрядженнях у зоні проведення АТО/ООС.

Проте згодом хлопець змінив свою думку і вже у 2021 році освідчився Тетяні.

Плани одружитися зірвало повномасштабне вторгнення. В лютому 2022 року Андрій був у Маріуполі, де тримав оборону металургійного комбінату імені Ілліча. Тоді він вже був майором, начальником штабу, першим заступником командира самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 36 окремої бригади морської піхоти.

На жаль, Андрій Гурський потрапив у російський полон. І якщо протягом перших місяців він міг зателефонувати рідним, то з серпня 2022 року зв'язок з ним повністю зник.

"Я не сумнівався, що вона чекає. Коли крайній раз ми говорили по телефону, вона сказала: "Не сумнівайся, я по-любому тебе дочекаюся", і я в цьому не сумнівався. Розумію, що на цій надії я і тримався", — розповідає Андрій Гурський.

У полоні він провів чотири роки — 1494 дні. Воїн каже, що найважче було не вестися на російську пропаганду, коли казали, що Україна втомилася від війни, а полонені нікому не потрібні і про них усі забули.

В цей же час Тетяна дотримувала свого слова: чекала на коханого і вірила, що він повернеться. Кожної неділі в Миколаєві вона виходила на акції підтримки полонених. Їздила до Стамбула, де також виходила на акції.

"Коли ти знаходишся в оточенні людей, які теж чекають, тобі стає легше, тому що ти там, де є і підтримка, і взаєморозуміння. Моя родина, родина Андрія, ми всі один одного підтримували, тому, напевно, це очікування було трошечки таким, можливо, терпимішим", — каже Тетяна.

Тетяна на акцї підтримки полонених Автор: Сергій Кононенко

І Андрій, І Тетяна вірили в обмін, проте він застав їх зненацька. Андрій зрозумів, що його будуть везти додому, коли змінилося ставлення охорони до нього. А набільше його розчулив перетин українського кордону.

"У Чернігівській області бачив, як люди стоять вздовж доріг з плакатами, з прапорами. Ти їдеш і тебе переповнюють емоції в цей момент дуже сильно. Розчулений їдеш, не можеш тримати сльози. Настільки приємно, настільки ти відчуваєш цю підтримку. Це просто словами не передати", — згадує Андрій.

Він повернувся додому 15 травня 2026 року. В той день разом з ним звільнили 205 полонених.

Тетяну про повернення Андрія повідомила його мама.

"Знаєте, коли чотири роки чекаєш, чекаєш, чекаєш, і тут тобі телефонують і кажуть: "Андрія поміняли", і ти так… Мені здається, я до сих пір не вірю", — каже Тетяна.

Вони знову зустрілися у червні 2026 року — через чотири роки розлуки. Андрій йшов до Тетяни з букетом квітів.

"Йшов, трусився, наче сто років не бачились… Ніби тільки йдеш знайомитися і думаєш: сподобаєшся чи не сподобаєшся", — згадує Андрій.

В тому ж місяці вони одружилися. Тетяна переїхала жити до Андрія в Трускавець. Молода пара мріє разом об'їхати Україну і вже почала з Карпат.

Будьте з Дрогобич .Сity у соцмережах:

💛 Facebook — креативи та обговорення;

❤️ Instagram — відео та цитати.

Львівські