вологість:
тиск:
вітер:
«Дружина — мої очі і руки»: військовий з Рівненщини, який втратив кисті та зір від FPV-дрона, відновлюється у Львові
29 червня 2026 р. 14:19
29 червня 2026 р. 14:19
Боєць Петро Мосійчук із Рівненщини отримав важке поранення на Донеччині — внаслідок удару російського FPV-дрона він позбувся обох кистей і втратив зір. Нині чоловік проходить реабілітацію у львівському центрі «Незламні», де вчиться жити по-новому. Поруч із ним — дружина Альона та трирічна донька Ліана.
Петро й Альона родом з одного регіону — Рівненщини. Познайомившись, вони разом вирушили на заробітки до Польщі, де чоловік зрештою зробив коханій пропозицію. У 2021 році пара повернулася на батьківщину та зіграла весілля. Проте вже наступного року розпочалося повномасштабне вторгнення Росії, пише Суспільне .
Петро пішов до лав ЗСУ одразу після 24 лютого 2022 року. Спочатку він служив водієм у 95-му окремому батальйоні підтримки, а згодом став оператором безпілотників у 66-й окремій механізованій бригаді імені князя Мстислава Хороброго. Попри війну, подружжя свідомо вирішило стати батьками. Невдовзі в них народилася донечка Ліана.
«Страшний час, але хотілося від цієї людини мати дитину. І чоловік дуже хотів донечку», — розповідає Альона.
Трагедія сталася 9 лютого 2025 року. Під час бойових дій на Донеччині Петро зазнав важкого поранення від влучання ворожого FPV-дрона. Військового евакуювали спочатку до Ізюма, потім до Харкова, далі до Києва — і врешті до Львова. Лише у реабілітаційному центрі він повною мірою усвідомив масштаб того, що сталося.
«Якось почухався ніс, я руку приставив, а її немає. Але я руку відчуваю, що вона є. І запитав дружину, а вона каже, що немає ні одної, ні другої. Важко було, дуже важко», — згадує Петро.
Певний час подружжя ще плекало надію, що лікарі зможуть хоча б частково відновити зір. Однак пошкодження виявилися надто серйозними. Попри це, чоловік не дозволяє собі зламатися.
«Сприйняти мені було дуже важко. Я не хочу сказати, що я це сприйняв на всі сто. Але все одно треба якось підніматися, бо у мене є дружина і донечка», — каже захисник, додаючи: «Дружина — це мої очі і мої руки».
Уже кілька місяців Петро щодня працює зі спеціалістами центру «Незламні» — вчиться орієнтуватися в просторі без зору, опановує навички самообслуговування та готується до протезування. Найбільшою мотивацією для нього залишається сім’я — особливо маленька Ліана.
«Я так чекаю того моменту, коли вони прокинуться. Як вона прокидається, знаєте, таке враження, що наче світанок настав відразу, хоч у мене постійна темрява в очах», — зізнається воїн.
Дружина Альона запевняє, що буде поруч на кожному кроці тривалого відновлення: «Ми не дамо йому впасти духом, ми будемо допомагати йому всім, чим можемо».
Джерело: inlviv.in.ua
Новини рубріки
Головний хормейстер Львівської опери Вадим Яценко оголосив про звільнення
29 червня 2026 р. 16:00
Лікарі Львова одночасно прооперували 66-річному пацієнту грижу та пухлину кишки
29 червня 2026 р. 15:57