«Повернути ім’я кожному полеглому»: як у Львові ідентифікують загиблих українських військових

01 липня 2026 р. 21:38

01 липня 2026 р. 21:38

**«Щоб кожен полеглий отримав своє ім’я назад»: робота слідчих з ідентифікації невідомих бійців**

Першого липня Україна відзначає День слідчого. В умовах повномасштабної війни одним із ключових напрямів роботи правоохоронців стало встановлення особистостей загиблих військовослужбовців. До Львова в рамках обмінів тілами між Україною та Росією вже доставили 1800 загиблих, понад 800 із яких вдалося ідентифікувати та передати рідним для поховання, пише Суспільне .

Процедура ідентифікації розпочинається з огляду тіла в секційному залі моргу. Слідчі фіксують усі деталі, що можуть допомогти встановити особу загиблого або обставини його загибелі. Старша слідча поліції в особливо важливих справах Олена Райта пояснює: кожному тілу присвоюється порядковий номер, під яким надалі проводиться судово-медична експертиза, а біологічні зразки передаються на дослідження. Протокол огляду заповнюється в електронному форматі на планшеті.

Більшість тіл, що надходять на експертизу, не мають зовнішніх ознак, за якими можна швидко встановити особу. Старший слідчий-криміналіст Роман Довгий розповідає: чимало загиблих перебувають у сильно зміненому стані внаслідок ударів FPV-дронів та впливу високих температур на полі бою. У таких випадках навіть попередні дані від військових частин не дають змоги однозначно опізнати бійця візуально. Тому після огляду слідчі зв’язуються з родинами ймовірно загиблих, які досі числяться зниклими безвісти, беруть у них порівняльні зразки та призначають ДНК-експертизи.

Під час огляду вилучаються й особисті речі — їх показують родичам, аби ті могли розпізнати ідентифікаційні ознаки. Криміналісти проводять цілий комплекс досліджень: молекулярно-генетичний аналіз, дактилоскопію, стоматологічну та портретну експертизи. За словами Романа Довгого, у встановленні особи інколи допомагають характерні татуювання, прикраси з гравіюванням, обручки чи жетони з даними військовослужбовців. Утім, остаточне рішення про ідентифікацію завжди приймає слідчий, який несе за нього повну відповідальність — адже жодна одиночна ознака не може слугувати достатньою підставою для передачі тіла родині.

Відібрані біологічні зразки пакують у спеціальні пакети Національної поліції та зберігають у морозильній камері аж до передачі в експертну установу. Щойно надходять перші результати аналізів та інформація від військових частин, починається робота з родинами: слідчі особисто телефонують близьким, повідомляють про ситуацію та запрошують здати порівняльні зразки ДНК.

Олена Райта зізнається: до такої роботи ніхто — і слідчі зокрема — заздалегідь готовий не був. Досвід здобувався в процесі. Кожна справа — це окрема людська доля, окрема родина. Одні родичі більш-менш готові прийняти звістку, інші категорично відмовляються усвідомлювати реальність. Трапляються розмови, під час яких жодна інформація просто не сприймається — тоді слідчі пропонують ознайомитися з документами і зв’язатися наступного дня. Як правило, час допомагає розв’язати більшість конфліктних ситуацій.

Олена працює у цьому підрозділі з червня 2024 року — відтоді, як до Львова почали надходити репатрійовані тіла. За словами слідчої, попри тривалу практику, кожен виїзд білих автівок із написом «На Щиті» сприймається так само гостро, як і перший.

Для старшого слідчого-криміналіста Романа Довгогоця робота має ще й особистий вимір: його батько з 2023 року виконує бойові завдання на лінії зіткнення. Саме прагнення бути корисним державі та глибока повага до тих, хто тримає передову, стають для правоохоронця головною рушійною силою у професійній діяльності.

Львівські