Львів проведе в останню путь двох захисників України — Дмитра Воскобойнікова та Олександра Романова - Львівські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Львів проведе в останню путь двох захисників України — Дмитра Воскобойнікова та Олександра Романова

06 липня 2026 р. 17:14

06 липня 2026 р. 17:14

7 липня Львів попрощається з двома воїнами, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії. Церемонія похорону Дмитра Воскобойнікова та Олександра Романова розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Приблизно о 11:30 на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія прощання. Обох захисників поховають на Личаківському кладовищі — на полі почесних поховань №87 на вулиці Пасічній.

Дмитро Воскобойніков навчався у середній загальноосвітній школі №42 міста Львова, а згодом працював автослюсарем на станції технічного обслуговування. Рідні згадують його як доброго, відповідального та мужнього чоловіка, якому були притаманні щирість і готовність допомогти в будь-яку хвилину. Він був люблячим батьком, захоплювався риболовлею, полюванням та автомобілями. У 2024 році Дмитро добровільно став на захист Батьківщини. Він служив у складі 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка та боронив Україну на Донецькому напрямку. Після нього залишилися дружина, донька та брат, пише ЛМР .

Олександр Романов навчався у Східненському ліцеї Херсонського району, а пізніше здобував освіту у Херсонському навчально-науковому інституті Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова. Він проходив строкову військову службу, а в цивільному житті працював стивідором у Херсонському морському торговельному порту. За словами близьких, Олександр був душею компанії — веселим, сімейним і надзвичайно працьовитим. Захоплювався футболом і боксом, любив рибалити та слухати важку музику. Був відданим чоловіком і турботливим батьком. У 2024 році він також виступив на захист країни і служив у складі 123-ї окремої бригади територіальної оборони, воюючи на Херсонському та Донецькому напрямках. Після Олександра залишилися дружина, донька, син, мати та сестра.