«Її смерть не буде моїм рішенням»: львів’янка Христина Потерейко про народження доньки зі спіна біфіда, боротьбу за її життя та силу материнської любові

26 липня 2026 р. 15:35

26 липня 2026 р. 15:35

Львів’янка Христина Потерейко веде блог у соціальних мережах, де відверто розповідає про виховання доньки Олі, яка народилася з вродженою вадою хребта — спіна біфіда. Жінка свідомо ділиться своїм досвідом, адже сама свого часу гостро потребувала подібної підтримки.

Олі зараз рік і сім місяців. За словами Христини, донька була довгоочікуваною дитиною: подружжя планувало вагітність три роки. Перші ознаки того, що вона завагітніла, жінка відчула під час паломництва до Зарваниці на Тернопільщині — несподівано перестала сприймати улюблену каву, а чищення зубів спричиняло нудоту. Зробивши тест, вона підтвердила вагітність. Майбутні батьки деякий час тримали радісну новину при собі, а пізніше влаштували гендер-паті, де дізналися, що чекають дівчинку, пише Суспільне .

Однак на 14-му тижні вагітності під час скринінгу лікарі запідозрили деформацію спинного мозку дитини. На 16-му тижні діагноз підтвердився — дефект розвитку хребта. Це стало важким ударом для родини.

— Коли діагноз підтвердили, ми переживали шок і стрес. Ці два слова звучали страшно й не давали розуміння, що буде далі. Я плакала багато і довго. Нас готували до того, що дитина не буде жити — або помре в утробі, або одразу після народження, — розповідає Христина.

Деякі лікарі рекомендували перервати вагітність, пояснюючи це тим, що дитина все одно не виживе. Однак Христина відкинула ці поради. Родина звернулася по підтримку до сестри Юстини Голубець, яка працює з жінками зі складними вагітностями, а згодом — до сестри Єфросинії Гойди, педіатра, яка супроводжувала їх протягом усієї вагітності.

— Оля мала народитися — для мене інших варіантів не існувало. Навіть коли на мене тиснули й казали, що вона все одно помре, я відповідала: її смерть не буде моїм рішенням, — каже жінка.

Подружжя робило все можливе, щоб дівчинка вижила. Христина весь час розмовляла з донькою в утробі, говорила їй, що вона сильна і що батьки зроблять усе заради її життя. Ще в утробі дівчинка давала про себе знати — штовхалася ручками, адже чутливості в ногах у неї не було.

Оля народилася 2 грудня шляхом кесаревого розтину. Наступного дня їй зробили першу операцію, яка тривала п’ять годин. Загалом на сьогодні дівчинка перенесла чотири оперативні втручання. Наразі лікарі стежать за її розвитком і показів до подальших операцій немає.

Незважаючи на діагноз, Оля активно розвивається та радує батьків і бабусю. Вона дуже комунікабельна, усміхається всім довкола, легко йде на руки до незнайомих. Дівчинка чудово повзає, використовуючи лише руки, самостійно сідає та сидить без сторонньої допомоги. Вже вміє говорити «баба», «мама», «тато», «на» та «дай», вказує пальчиком на предмети. Першим її словом у дев’ять місяців стало слово «баба».

Родина багато займається з Олею: наймає фахівців з розвитку моторики та мовлення, щодня читає книжки, гуляє надворі. Нещодавно дитині видали вертикалізатор, і вона вже виходила з ним у парк. До дівчинки підходили інші діти, а дорослі приносили познайомити своїх домашніх тварин.

Хоча Оля відстає у розвитку від ровесників приблизно на рік, її успіхи вражають усіх, хто спостерігає за нею.

Свій блог Христина веде для тих, хто опинився у схожій ситуації. Після появи сторінки їй почали писати мами дітей зі спіна біфіда — разом вони створили чат взаємної підтримки. Одного разу жінка на певний час припинила вести блог, і тоді їй написала підписниця, яка призналася: саме цей блог допоміг їй зважитися зберегти вагітність.

— Підписників небагато, але блог для мене — не про кількість. Він для тих, хто потребує підтримки. Це набагато цінніше, — каже Христина.

Водночас у коментарях їй доводиться стикатися й із негативом. Одні дорікають, що вона не перервала вагітність, інші радять «узяти здорову дитину з дитячого будинку».

— Це наше життя, наш вибір і наша відповідальність, — відповідає на це жінка.

Сьогодні Христина працює комунікаційницею у Центрі соціальних послуг та реабілітації «Джерело». Роботу знайшла завдяки публікації у соцмережах, де розповіла, що шукає місце у сфері комунікацій. Тепер вона, мама дитини з інвалідністю, працює саме там, де, за її словами, найбільше хотіла б бути.

Львівські