8 серпня у Львові попрощаються із шістьма захисниками України

08 серпня 2026 р. 21:52

08 серпня 2026 р. 21:52

У суботу, 8 серпня, у Львові відбудуться міські церемонії прощання та поховання шістьох військовослужбовців, які загинули, обороняючи Україну від російських окупантів. Львівʼян та гостей міста закликають долучитися до прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.

Прощатимуться з воїнами Олександром Ворокосовим , Павлом Толопкою , Олегом Носом , Сергієм Лісіциним , Марʼяном Бегеєм та Олегом Заяцем .

Чин похорону Сергія Лісіцина, Олександра Ворокосова, Павла Толопка та Олега Носа розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Орієнтовно об 11:30 на площі Ринок проведуть загальноміську церемонію прощання. Поховають Олександра Ворокосова, Павла Толопка та Олега Носа на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), а Сергія Лісіцина — на Голосківському кладовищі, поле 34-В.

Чин похорону Мар’яна Бегея та Олега Заяця розпочнеться о 14:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Приблизно о 14:30 на площі Ринок відбудеться ще одна загальноміська церемонія прощання. Мар’яна Бегея поховають на полі почесних поховань №87 Личаківського кладовища, Олега Заяця — на полі 34-В Голосківського кладовища.

Сергій Лісіцин (18.07.1978 — 22.12.2023) — львівʼянин. Навчався в середній школі №58, згодом у Львівському фаховому коледжі культури і мистецтв, де опанував фах керівника оркестру духових інструментів. Вищу освіту здобув у Львівському національному університеті імені Івана Франка за спеціальністю «Філософія». Працював учителем історії у Загірʼянському закладі загальної середньої освіти І ступеня Солонківської сільської ради Львівської області, згодом — бібліотекарем у Львівській обласній універсальній науковій бібліотеці та на інших посадах.

Рідні згадують Сергія як чесну, добру, щиру й чемну людину, відкриту, доброзичливу та чуйнішу до інших. Він любив подорожі, відпочинок на природі та спілкування з близькими, дбав про тварин. У 2023 році став на захист України, воював на Донецькому напрямку у складі 5-ї окремої штурмової Київської бригади Сухопутних військ ЗСУ. У Сергія Лісіцина залишилися мати та сестра.

Олександр Ворокосов (30.08.1988 — 25.07.2024) — львівʼянин. Навчався у середній школі №9 та в ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут. Працював у сфері логістики на приватному підприємстві. Рідні характеризують його як доброго, щирого, турботливого та компанійського, з оптимістичним поглядом на життя, витримкою і внутрішньою силою. Захоплювався боксом, компʼютерними іграми, аніме та манґами.

У 2024 році Олександр став до лав оборони, захищав територіальну цілісність України на Донецькому напрямку у складі 32-ї окремої механізованої Сталевої бригади Сухопутних військ ЗСУ. У нього залишилися мати, брат та інші рідні.

Павло Толопка (09.09.1981 — 09.11.2024) — зі Львова. Закінчив середню школу №86, здобув професію автомеханіка у Львівському професійно-технічному училищі. Працював у будівельній галузі на приватних підприємствах. Рідні розповідають, що Павло був доброю, щирою, товариською людиною з гарним почуттям гумору та позитивним ставленням до життя. У вільний час любив риболовлю, відпочинок на природі та кулінарію.

З початком повномасштабного вторгнення став на захист України. Служив на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 37-ї окремої бригади морської піхоти Військово-Морських сил ЗСУ. У Павла Толопка залишилися батьки, сестра, брат та родина.

Мар’ян Бегей (28.08.1989 — 28.12.2024) народився та виріс у Львові. Закінчив середню школу №54, опанував професії слюсаря з ремонту автомобілів та електрозварника. Навчався у Львівському фаховому коледжі Львівського національного університету природокористування, де здобув кваліфікацію техніка-механіка з механізації меліоративних робіт у сільському господарстві. Працював електромонтером у ЛКП «Львівсвітло».

За спогадами рідних, Мар’ян був добрим, щирим, турботливим сімʼянином, понад усе любив дружину та дітей. Цікавився спортом, особливо футболом, любив активний відпочинок і мав особливу любов до тварин, а також захоплювався творчістю Степана Гіги. У 2024 році став на захист країни. Спершу воював на Південно-Слобожанському напрямку у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ, згодом — на Донецькому напрямку у 5-й окремій важкій механізованій бригаді. У Мар’яна Бегея залишилися дружина, двоє синів, мати, брат та інші члени родини.

Олег Нос (23.09.1985 — 27.01.2026) — львівʼянин. Навчався у середній школі №47, далі — у Львівському медичному фаховому коледжі «Монада», де здобув фах фармацевта. Вищу освіту отримав у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького за напрямом «Клінічна фармація», також закінчив військову кафедру. Працював фармацевтом, згодом завідувачем аптеки та медичним представником.

Рідні відзначають його як дуже розумну, відповідальну й добру людину, яка особливо цінувала сімʼю. Любив риболовлю, що допомагала йому відпочити. У 2024 році став до лав оборони, захищав Україну на Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи Сухопутних військ ЗСУ. В Олега Носа залишилися дружина та син.

Олег Заяць (05.08.1983 — 06.08.2026) також зі Львова. Навчався у середній школі №72. Проходив строкову службу у Державній прикордонній службі України. Працював майстром з ремонтних робіт на приватних підприємствах.

Близькі згадують Олега як веселу, добру, щиру, комунікабельну та працьовиту людину, яка легко налагоджувала контакт з людьми та завжди була відкрита до спілкування. У вільний час захоплювався риболовлею, подорожами та спортом, зокрема футболом. З 2024 року проходив службу у 7-му прикордонному Карпатському загоні ДПСУ, а згодом — у 1-му Донецькому прикордонному загоні «Гарт» Державної прикордонної служби України. В Олега Заяця залишилися батьки, дружина, донька, брат, сестра та родина.

Львівські