Як дослідниця родоводу зі Львівщини відновлює прадідову хату 1934 року і перетворює її на культурний простір

09 серпня 2026 р. 20:20

09 серпня 2026 р. 20:20

Майже сторічна спадщина: генеалог із Львівщини рятує родинну хату та відтворює дев’ять поколінь своєї сім’ї

У невеликому селі Стремінь на Шептицькому районі відбувається незвична реставрація. Дослідниця родоводу Олена Владика власноруч відновлює дерев’яний будинок, зведений її прадідом ще у 1934 році. Паралельно жінці вдалося простежити генеалогію своєї родини аж до дев’ятого покоління, а відреставровану хату вона мріє перетворити на культурно-мистецький простір, пише Суспільне .

Захоплення генеалогією прийшло до Олени у 2019 році не випадково. Як перекладачка з португальської мови, вона почала отримувати запити від нащадків українських емігрантів із Бразилії, які прагнули дізнатися про своє коріння. Переломним моментом стала поїздка 2021 року до південної Бразилії, де компактно проживає численна українська діаспора. Саме там відбулася зустріч, яку Олена досі згадує з хвилюванням: незнайомий чоловік простягнув їй руку і назвався Валдіром Владикою — однофамільцем із тих самих країв.

Невдовзі архівні пошуки привели дослідницю до запису про шлюб Петра Владики — предка, який наприкінці ХІХ століття вирушив до Бразилії. У метричній книзі зазначалося, що він родом із Стременя Жовківського повіту. Ця знахідка спонукала Олену зануритися у власну родинну історію — і результат перевершив сподівання: генеалогічне дерево вдалося відтворити до дев’ятого покоління.

Серед архівних відкриттів виявилося й походження родинного вуличного прізвиська. Змалку бабуся переконувала Олену, що їхню сім’ю охрестили Баранцями через кучеряве волосся. Однак документи кінця XVIII століття розкрили зовсім іншу версію. Оскільки прізвище Владика надзвичайно поширене в Стремені, для розрізнення сімей здавна використовували вуличні назви. З’ясувалося, що шостий прадід Олени Андрій Владика оселився у господарстві якогось Теодора Барана, після чого всіх його нащадків почали іменувати Владиками з Баранців. Це прізвисько живе й досі, а частину села місцеві жителі й сьогодні називають «на Баранах».

Дерев’яний будинок у Стремені звів прадід Олени Іван Владика — умілий столяр і виробник меблів. Частина його робіт збереглася в хаті до наших днів. Прадід заповів нащадкам не продавати оселю, і доки жив дідусь, той ретельно доглядав за нею. Після його смерті будинок спорожнів і поступово занепадав.

Поштовхом до дії стало повномасштабне вторгнення. У 2023 році Олена разом із чоловіком Іваном Шевчуком переїхала з Києва до Львова. Побачивши рідну хату, зарослу кропивою, з павутинням у кутках, вона згадала двадцять років дідусевої турботи про це місце й вирішила: зволікати більше не можна. Чоловік спочатку сумнівався — нове будівництво здавалося йому розумнішим рішенням, ніж дороговартісна реставрація. Та зрештою долучився до робіт і тепер активно допомагає дружині разом із братами.

Реставрація ведеться здебільшого власними силами, і головний принцип — зберегти автентику. Старі дерев’яні двері від прадідової майстерні отримали нове життя у вигляді обіднього столу. На горищі знайшли вишивану сорочку 1920-х років — за її зразком Олена планує відшити собі подібну. В хаті також збереглися старовинні ікони. Колишня господарська частина будівлі перетворилася на сучасну кухню та ванну кімнату, а до будинку добудували відкриту терасу. Одна з кімнат стала робочим кабінетом для дистанційної роботи.

Роботи ще тривають: родина планує відреставрувати лавки, утеплити вікна перед зимою та упорядкувати старий сад. Біля хати й досі стоїть стара яблуня, яку Олена вважає символом родинного коріння. Зрештою оновлена оселя має стати відкритим простором — місцем для камерних культурних заходів і творчих зустрічей, де минуле і сучасне існуватимуть поруч.

Львівські