День народження полеглого воїна та митника Василя Процайла

21 серпня 2026 р. 19:45

21 серпня 2026 р. 19:45

21 серпня минає день народження Василя Процайла — військовослужбовця 24-ї окремої механізованої бригади та начальника відділу контролю за переміщенням товарів Львівської митниці. Він не дожив до своїх 56 років, віддавши життя за майбутнє України та мир для своїх дітей і онуків.

Василь Васильович Процайло народився 21 серпня 1970 року у місті Жовква. Вищу освіту здобув у Львівському національному університеті імені Івана Франка за спеціальністю «Фінанси».

Із майбутньою дружиною Яриною він познайомився у вересні 1992 року, а вже в серпні 1993-го пара одружилася. У подружжя народилося двоє дітей — син Роман і донька Роксолана. Для Василя син був особливою гордістю та надією, а донька — душею і серцем, яку він ніжно оберігав. Дружина згадує, що саме батько першим узяв новонароджену донечку на руки, а згодом так само багато уваги приділяв і онукам.

У грудні 1997 року Василь Процайло склав Присягу державного службовця та розпочав роботу в митних органах на посаді інспектора Рава-Руської митниці. Майже 25 років він працював на митниці, пройшовши шлях від інспектора до начальника митного поста. За професійну діяльність був відзначений нагрудними знаками «За митну безпеку держави» (ІІ ступеня) та «За сумлінну службу в митних органах України» (ІІІ ступеня).

Колеги згадують Василя Процайла як високоосвічену, уважну та відкриту до людей людину, до якої завжди можна було звернутися як із робочими питаннями, так і по людську пораду. Він часто звертався до Біблії, шукаючи в ній відповіді на складні життєві ситуації, умів заспокоїти, підтримати і налаштувати на добро.

«Людям треба допомагати, не можна втрачати людське обличчя», — пригадує його слова колега по роботі Гліб Меньшиков.

Після багатьох років роботи на Рава-Руській митниці та в інших підрозділах Василь зумів згуртувати навколо себе колектив. Він ініціював спільні зустрічі колег із сім’ями на свята, організовував спільний відпочинок, і ці традиції зберігалися навіть після його переходу в інший підрозділ.

З початком повномасштабного вторгнення, від 24 лютого 2022 року, Василь Процайло добровільно пішов на фронт. Родині він сказав, що отримав повістку, хоча насправді сам звернувся до військкомату і лише попросив оформити документи формально. На службі був командиром взводу. Побратими згадують, що він тверезо оцінював небезпеку, розумів, що не всі повернуться додому, але залишався вірним своєму обов’язку.

Під час оборони Попасної Луганської області Василь Процайло отримав важке поранення. Побратими, які вижили, й надалі підтримують зв’язок із його родиною та приїжджають на могилу, вшановуючи пам’ять товариша.

У колі друзів і рідних Василь був відомий як людина, що любила подорожі та активний відпочинок. Разом із сім’єю вони часто вирушали на вихідні — у Закарпаття, на Шацькі озера, до Косино. Він захоплювався приготуванням їжі, мав власні фірмові страви, а вдома й серед друзів завжди створював атмосферу тепла та єдності.

Дружина Ярина згадує, що чоловік до останнього залишався уважним і турботливим, завжди знаходив час зателефонувати, поцікавитися, як справи вдома, і сказати слова підтримки та любові. Він ніколи не забував про важливі дати, дарував квіти, не соромився почуттів і завжди був поруч, коли потрібна була допомога.

Василь Процайло був людиною, яка вміла щиро дружити, любити і жити з відкритим серцем. 21 грудня 2022 року він відійшов у вічність, залишивши по собі світлу пам’ять у родині, серед колег, друзів та побратимів.

Львівські