Львів проведе в останню путь трьох захисників України: Іжова, Шпіка та Кучеряву

26 серпня 2026 р. 18:35

26 серпня 2026 р. 18:35

27 серпня Львів прощатиметься з трьома загиблими воїнами — Максимом Іжовим, Василем Шпіком та Тетяною Кучерявою. Церемонія розпочнеться о 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Приблизно о 11:30 відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають захисників та захисницю на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 по вулиці Пасічній.

## Максим Іжов, пише ЛМР .

Максим здобував освіту у Мукачівському ліцеї №5 Закарпатської області, а згодом працював продавцем на орендному підприємстві “Галицький ринок”. За словами близьких, він мав веселий та життєрадісний характер, був доброзичливою, завзятою й справедливою людиною. Захоплювався спортивними танцями, любив музику, риболовлю та футбол, а у вільні хвилини грав у мобільні ігри.

У 2025 році Максим долучився до захисту України від російського вторгнення. Він боронив Донецький напрямок у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. У загиблого залишилися дружина, син, друзі та рідні.

## Василь Шпік

Василь навчався у Суховільському ліцеї Львівського району, пройшов строкову військову службу. Працював робітником з поточного ремонту у Львівській середній загальноосвітній школі №55. Рідні характеризують його як справедливу, рішучу та духовно сильну людину з оптимістичним поглядом на життя і вольовим характером. Він любив свою професію, вів активний спосіб життя, грав у теніс, а у вільний час займався господарством та ходив по гриби.

Захищати Україну Василь став у 2023 році. Воював на Донецькому напрямку спочатку у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади, а пізніше — у 143-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ ЗСУ. Нагороджений медаллю “Ветеран війни”. У Василя залишилися дружина, двоє синів, двоє онуків, брат, сестри та інші родичі.

## Тетяна Кучерява

Тетяна навчалася у Шевченківській середній школі №2, вищу освіту здобула в Національному технічному університеті “Харківський політехнічний інститут”. Пройшла підготовку на військовій кафедрі при Військовому інституті танкових військ цього ж навчального закладу. Військову службу розпочала у 2011 році.

За спогадами рідних, Тетяна була доброю, оптимістичною та турботливою людиною з чіткими життєвими цілями. Любила подорожі та родинне спілкування, цікавилася психологією і мала науковий ступінь кандидата психологічних наук.

З початком повномасштабної війни Тетяна долучилася до захисту держави, освоївши керування танком. У 2015 році вона стала першою жінкою-танкісткою в Україні. Рік пізніше обіймала посаду заступниці командира гуманітарного проєкту “Евакуація 200” Управління цивільно-військового співробітництва ЗСУ, займаючись ексгумацією та передачею тіл загиблих військових їхнім родинам. Пізніше передавала свій досвід курсантам Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Тетяну відзначено відомчими нагородами Міністерства оборони та Генерального штабу ЗСУ. У неї залишилися чоловік, син, мати, сестра та інші близькі.

Львівські