Як позбутися Садового

27 серпня 2026 р. 14:39

27 серпня 2026 р. 14:39

Сценарії юридично правомірної зміни влади у Львові під час війни

Андрій Петришин, знаний у Львові громадський діяч, правозахисник і адвокат, на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook повідомив раніше, що 13 серпня 2026 року він вкотре докладе зусиль у Восьмому апеляційному адміністративному суді (ВААС), аби, за його словами, перешкодити діям міського голови Львова, які правознавець вважає незаконними.

Про це пише Леополіс, пише Четверта студія .

Окрім наполегливої боротьби за розміщення петиції з метою відсторонення Андрія Садового від займаної посади, Андрій Петришин системно бореться і проти методів сумнівного використання людських та фінансових ресурсів у львівській Ратуші, а також наполегливо вимагає від Генерального прокурора нарешті «засукати рукави» й приступити до практичного розслідування фактів фінансових порушень, які встановили державні аудитори. За даними Держаудитслужби, під час перевірки було виявлено збитків на загальну суму понад 2 мільярди гривень .

Що саме 13 серпня о 10:15 відбулось у залі судових засідань №3 ВААС – наразі достеменно невідомо, позаяк у Єдиному державному реєстрі судових рішень відповідна процесуальна ухвала ще не оприлюднена (є лише ухвала від 10.08.2026). Зате є повідомлення, що колегія суддів у складі Любомира Гудима, Володимира Качмара та Тараса Онишкевича продовжить слухати цю справу 3 вересня поточного року.

Схоже, що попри наявність попередніх судових рішень, зокрема й ухвал Верховного Суду стосовно реєстрації петиції про висловлення недовіри міському голові, адміністрація Андрія Садового продовжує оскарження у судах апеляційної інстанції. Представники громадськості припускають, що у разі ухвалення постанови ВААС на користь позивача, юридичний департамент Ратуші знову звернеться з касаційною скаргою до Верховного Суду. Разом з тим, активісти висловлюють занепокоєння щодо ризиків затягування або ухилення від фактичного виконання судових рішень, якщо вони будуть винесені не на користь міського голови.

Що робити львів’янам?

Андрій Садовий публічно демонструє скепсис щодо судових рішень і вимагає, щоби суддя Роман Брильовський доступно пояснив посадовцям Ратуші , в який спосіб потрібно розмістити петицію. Отже, судовий шлях, аби позбутися обтяжливого і тривалого протистояння між опозиційною частиною громади Львова та міською владою, є доволі складним в умовах воєнного стану, адже дія деяких конституційних норм обмежена законами війни.

Зважаючи на тривалий характер судових спорів та процесуальні затримки у виконанні рішень з боку Ратуші, альтернативні правові механізми дострокового припинення повноважень міського голови містить стаття 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відкликання Андрія Садового за народною ініціативою

Закон дозволяє львів’янам самостійно ініціювати процес дострокового припинення повноважень міського голови за народною ініціативою. Головними мотивами прихильників цього кроку є тривале перебування Андрія Садового на посаді та втрата довіри з боку частини громади. Ця процедура є складною для реалізації у мирний час, а в умовах воєнного стану – фактично заблокованою через безпекові обмеження на масові заходи та заборону проведення виборів.

На першому етапі необхідно організувати збори виборців у кількості не менше 200 осіб для формування ініціативної групи. Надалі ця група має зібрати підписи мешканців міста, кількість яких повинна перевищувати кількість голосів, відданих за Андрія Садового на останніх місцевих виборах (тобто понад 143,5 тисячі). Зібрані підписи передаються до міської територіальної виборчої комісії (ТВК). Навіть за умови успішного збору підписів остаточне рішення про відкликання Андрія Садового, згідно із законом, ухвалює вищий керівний орган політичної партії «Самопоміч», від якої він балотувався. Громадські активісти припускають, що партія «Самопоміч» прогнозовано відхилить це клопотання виборців, захищаючи свого лідера.

Депутатський корпус Львова

Міська рада має повноваження і законні підстави припинити повноваження Андрія Садового без тривалої судової тяганини. Відповідно до законодавства, для цього необхідна ініціатива депутатського корпусу та ухвалення рішення про відставку мера таємним голосуванням не менш як двома третинами голосів від загального складу ради. Однак у цьому сценарії є серйозні практичні труднощі:

а) Андрій Садовий має адміністративний вплив на більшість депутатів ради, а також вірогідні коаліційні домовленості з частиною депутатського корпусу;

б) наближається кінець року – період ухвалення та розподілу міського бюджету. В цей час традиційно загострюється внутрішньополітична залежність депутатів від позиції адміністрації міського голови стосовно фінансування округів та міських програм: депутати, у стилі гротескного літературного персонажа Паніковського, знову, ймовірно, вимагатимуть: « Дай мільйончик, дай мільйончик !»;

в) у депутатському корпусі відсутня єдність щодо публічного засудження дій адміністрації Ратуші у зв’язку з резонансними подіями на релігійному ґрунті, зокрема через тривалі майнові та земельні спори навколо об’єктів, пов’язаних із представниками промосковського релігійного угрупування, які зумовили значне обурення у львівській громаді ;

г) опоненти міського голови досі згадують йому події 2014 року, коли його публічний виступ зазнав жорсткої критики з боку патріотичної спільноти як надто песимістичний, а питання щодо справжніх мотивів тієї промови для багатьох депутатів і досі залишається відкритим.

Місцевий референдум

Закон передбачає можливість усунення міського голови рішенням місцевого референдуму. Проте під час дії воєнного стану проведення будь-яких референдумів та виборів заборонено , тому цей інструмент наразі неможливо застосувати.

Кримінально-процесуальний шлях

У разі офіційного встановлення правоохоронними органами факту умисного невиконання судових рішень стосовно оприлюднення петиції, чинне законодавство передбачає ще один інструмент — тимчасове відсторонення міського голови від посади в межах кримінального провадження.

Процедура передбачає, що після вручення особі офіційної підозри у вчиненні злочину (наприклад, за статтею 382 Кримінального кодексу України, розслідування якого належить до компетенції органів Нацполіції або ДБР), прокурор має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про тимчасове відсторонення від посади. Якщо ж ідеться про розслідування корупційних правопорушень, підслідних НАБУ та САП, таке клопотання розглядає слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС).

Суд може тимчасово відсторонити посадовця від виконання обов’язків на строк до двох місяців (з можливістю продовження) на час досудового розслідування, якщо буде доведено, що перебування на посаді заважатиме слідству. Таку ухвалу суду правоохоронні органи виконують примусово.

Однак КПК України визначає це як право, а не обов’язок прокурора та судді . На практиці застосування такого заходу залежить від обґрунтованості ризиків. Наприклад, у листопаді 2019 року, під час обрання ВАКС запобіжного заходу Андрієві Садовому у справі щодо індустріального парку в Рясному, питання про його відсторонення від посади взагалі не виносили на розгляд суду, а сам розгляд обмежився обранням фінансової застави (1,05 млн гривень), яку згодом скасували в апеляції.

Судовий контроль

Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач Андрій Петришин має процесуальне право звернутися до Львівського окружного адміністративного суду із клопотанням про встановлення судового контролю. Це дозволить зобов’язати міську раду подати звіт про виконання судового рішення стосовно розміщення петиції. За неподання такого звіту або умисне невиконання рішення суд може накласти штраф на міського голову, який стягується безпосередньо з його особистих коштів.

Згідно із чинним законодавством та з урахуванням практики Конституційного Суду України, сума накладеного судом штрафу у повному обсязі стягується до Державного бюджету України. Оскільки закон не обмежує можливість повторного застосування заходів судового контролю за тривале невиконання зобов’язань, судова колегія чи суддя мають право накладати нові штрафи, причому у збільшеному розмірі.

Водночас системне та умисне ухилення від виконання судових рішень, що набрали законної сили, створює юридичні підстави для притягнення винних службових осіб до кримінальної відповідальності. За умисне невиконання службовою особою рішення суду стаття 382 Кримінального кодексу України передбачає суворе покарання – аж до позбавлення волі на строк від 3 до 8 років із позбавленням права обіймати певні посади.

Парламентський контроль і ТСК

Ще одним інструментом впливу на ситуацію навколо діяльності Андрія Садового є ініційоване звернення представників Львівської територіальної громади до народних депутатів України від Львівщини. Метою такого кроку є заклик до встановлення парламентського контролю за діяльністю правоохоронних органів. Верховна Рада має право заслухати інформацію Генерального прокурора під час пленарного засідання чи у профільних комітетах щодо стану розслідування резонансних кримінальних проваджень, зокрема тих, що стосуються можливих збитків міського бюджету.

Окрім цього, за ініціативою парламентарів у Верховній Раді може бути створена Тимчасова слідча комісія (ТСК). Її завданням буде перевірка обставин фінансово-господарських порушень у Львові, раніше зафіксованих державними аудиторами, а також оцінка ефективності дій правоохоронців. За результатами роботи ТСК парламент ухвалює звіт і може скерувати зібрані матеріали до НАБУ, ДБР чи Офісу Генерального прокурора з вимогою вжити невідкладних заходів реагування та активізувати досудове розслідування.

Звернення до Президента України та створення МВА

Одним із найбільш радикальних інструментів впливу, на думку ініціаторів процесу, може стати безпосереднє звернення ініціативної групи львів’ян до Президента України. Свою позицію активісти обґрунтовують тим, що затягування виконання судових рішень, питання щодо ефективності використання коштів міського бюджету під час війни, а також резонансні рішення про преміювання керівництва Ратуші на тлі пасивності більшості депутатського корпусу створюють ризики для належного життєзабезпечення Львівської громади.

Згідно із Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Президент має виключні повноваження ухвалити рішення про створення Львівської міської військової адміністрації (МВА). Після відповідного указу глави держави та призначення начальника МВА повноваження чинного міського голови тимчасово зупиняються за законом. Крім того, за поданням Президента Верховна Рада України може ухвалити постанову про передачу начальнику МВА депутатських повноважень Львівської міської ради, а також виконавчого комітету Ратуші, що означатиме цілковитий перехід управління містом до військової адміністрації на час дії воєнного стану.

Наслідки утворення ЛМВА

У разі утворення у Львові військової адміністрації повноваження депутатів Львівської міської ради та її виконавчих органів на чолі з Андрієм Садовим будуть тимчасово зупинені. Згідно із Законом України «Про правовий режим воєнного стану», вся повнота виконавчої влади у Львівській громаді перейде до начальника військової адміністрації. Він одноосібно ухвалюватиме рішення, підписуватиме розпорядження, керуватиме бюджетом громади та об’єктами комунальної власності міста.

За такого сценарію керівник МВА матиме законні важелі для проведення кадрового аудиту, ревізії та оптимізації чисельності посадовців як в апараті Ратуші, так і в районних адміністраціях міста.

Водночас, за умови ухвалення відповідної постанови Верховної Ради, повноваження депутатів Львівської міської ради будуть призупинені на період дії воєнного стану і поновляться після його скасування. Опоненти міської влади наголошують, що такий статус-кво дозволить оперативно перезавантажити систему управління містом, зважаючи на тривалі дискусії довкола ефективності та прозорості розподілу бюджетних коштів на соціальні потреби львів’ян упродовж останніх років.

На думку ініціаторів створення МВА, тимчасове зупинення повноважень міського голови та усунення його разом із командою посадовців від щоденного операційного керівництва громадою забезпечить правоохоронним органам найсприятливіші умови для проведення всебічного процесуального аналізу фінансово-господарської діяльності посадових осіб міської ради за минулі роки.

Створення військових адміністрацій у тилових містах не є прецедентом – в Україні наразі успішно функціонують Вараська міська військова адміністрація (Рівненська область) та Нетішинська міська військова адміністрація (Хмельницька область). Закон чітко визначає, що такі органи утворюються на територіях, де запроваджено воєнний стан, задля забезпечення дії Конституції та законів України, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки, захисту критичної інфраструктури, а також охорони прав і свобод громадян.

Обмеження термінів перебування при владі

На відміну від посади Президента України, де Конституція чітко обмежує перебування при владі двома каденціями поспіль, для очільників українських міст та громад таких лімітів наразі не передбачено. Андрія Садового, який керує містом понад 20 років, ініціатори вдосконалення законодавства часто наводять як хрестоматійний приклад необхідності впровадження подібних посадових обмежень і на місцевому рівні.

Виходом із ситуації може стати ініціатива львівських активістів щодо створення на сайті Верховної Ради України або Президента України електронної петиції про законодавче обмеження перебування на посаді керівників громад максимум двома термінами. Для цього необхідно внести відповідні зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», який визначає статус сільських, селищних і міських голів.

Якщо впродовж трьох місяців така петиція набере необхідні 25 тисяч голосів, народні депутати матимуть офіційне підґрунтя для напрацювання відповідного законопроєкту. Процедура вимагатиме двох читань у парламенті, мінімум 226 голосів «за» та підпису глави держави. Звісно, за наявності політичної волі парламентарі можуть самостійно ініціювати ці зміни й без петиції.

Утім, системна зміна законодавства – це тривалий і тернистий шлях. Саме тому опоненти чинного мера вважають простішим і швидшим механізмом клопотання про створення Львівської міської військової адміністрації, яка спроможна одномоментно перезавантажити всю вертикаль управління містом: керівника громади, його підлеглих і депутатський корпус.

Висновок

Наявна система подання та збору підписів під електронними петиціями, зокрема ліміт у 500 голосів, встановлений для місцевих петицій у Львові, має значні технічні та процедурні недосконалості. Електронне голосування в його поточному вигляді не здатне на 100% гарантувати захист від маніпуляцій, фальсифікацій чи цілеспрямованих кібератак.

Світовий досвід у сфері кібербезпеки неодноразово доводив уразливість цифрових систем голосування. Дослідники та профільні фахівці регулярно демонструють можливість перехоплення пакетів даних, несанкціонованого втручання в алгоритми підрахунку та використання вразливостей авторизації користувачів.

Саме через високі ризики маніпуляцій, загрозу втрати таємниці волевиявлення виборців та неможливість провести надійний фізичний аудит, низка європейських країн (зокрема, Німеччина, Нідерланди та Ірландія) свого часу повністю відмовилися від масштабного впровадження електронних систем голосування на загальнонаціональних виборах на користь класичних паперових бюлетенів.

В українських реаліях інструмент електронних петицій часто стикається з проблемою ботоферм, автоматизованого введення даних та використанням куплених облікових записів. За умов відсутності жорсткої двофакторної біометричної верифікації кожної особи, результати збору 500 підписів не можуть вважатися беззаперечним і об’єктивним відображенням волі всієї територіальної громади, а є лише цифровим індикатором, який легко піддається штучному коригуванню.

Електронна петиція не веде до автоматичного відсторонення міського голови. Згідно із законодавством, вона є лише офіційним колективним зверненням громади, яке зобов’язує орган влади розглянути питання, але не гарантує ухвалення позитивного для громади рішення.

Коментарі

Позначки: Андрій Петришин , Андрій Садовий , Львівська міська військова адміністрація

Львівські