«Боротьба за справжню Україну тільки починається»: батько Андрія Парубія розповів про життя, боротьбу і загибель сина

30 серпня 2026 р. 20:24

30 серпня 2026 р. 20:24

Ще підлітком, у вісімдесяті роки, Андрій Парубій заснував підпільну антирадянську молодіжну організацію “Спадщина”, яка орієнтувалася на приклад та ідеологію УПА. З цього моменту почався його шлях, що включав мітинги, вишколи у Карпатах, затримання й побиття міліцією, участь у двох Майданах, політичну кар’єру та погрози на його адресу. Загинув він на рідній землі, у своєму місті, неподалік власного дому.

## Спадкоємець родини воїнів, пише Суспільне .

За словами батька Андрія, характер сина багато в чому сформувався під впливом діда — учасника боїв разом із Коновальцем ще у 1917 році, вояка Галицької армії, який пройшов через поранення та концтабір. У родині було десятеро дітей — сім синів і три дочки, батько розповідача був наймолодшим. Двоє братів воювали в лавах УПА від початку до кінця, пройшли російські концтабори, але жоден не зламався.

Ця незламність передалася й Андрію. Ще школярем він мав тверді переконання, був справедливим, мужнім і безстрашним — не боявся навіть вилазити на дев’ятий поверх і робити “ластівку” на краю карниза, поки однолітки панікували.

Хлопець багато читав, особливо любив Джека Лондона — прочитав усі дванадцять томів із домашньої бібліотеки, цікавився й Гемінґвеєм. Національні ідеї він переймав здебільшого від діда, який часто приїжджав у село і ділився спогадами про визвольну боротьбу.

## Перша підпільна організація і боротьба за пам’ятник Шевченку

Коли у 1985 році з’явилися перші ознаки послаблення радянського режиму, п’ятнадцятирічний Андрій підпільно створив першу в Україні антирадянську молодіжну організацію — “Спадщина”. Спочатку він навіть не розповідав про це батькові. Ночами вивчав тактику УПА і будував структуру організації за принципом рою та чоти — так само згодом він діяв і на Майдані.

Учасники “Спадщини” проводили акції задовго до появи Народного Руху. Вони відзначали Шевченківські свята бойовими віршами поета. Одного разу після такого вечора активісти прийшли на площу, де точилася суперечка щодо місця встановлення пам’ятника Шевченку — обком партії наполягав на Галицькому базарі, тоді як громадськість вимагала центру міста.

Міліція охороняла площу, щоб не допустити зібрань, але коли патруль ненадовго відійшов, Андрій почав читати заборонений вірш “Пам’ятник”. Прибігла міліція, проте випадкові перехожі оточили хлопців і закрили їх спинами від правоохоронців, дозволивши дочитати вірш до кінця. Після цього на місці почався щоденний мітинг із вимогою встановити пам’ятник Шевченкові — і зрештою так і сталося.

## Опора Народного Руху

Коли створювався Народний Рух, організація Андрія стала його надійною опорою — вже згуртовані, дисципліновані та патріотично налаштовані хлопці. Під час проведення першої всеукраїнської конференції Руху у Пороховій вежі саме активісти “Спадщини” цілий день стояли під дощем, охороняючи периметр від можливого втручання КДБ, що дозволило провести установчі збори і сформувати керівництво організації.

Таким чином, з п’ятнадцяти років Андрій долучився до антибільшовицької боротьби, продовжуючи справу, яку не змогли завершити ні його дід, ні дядьки. Вони пройшли фронти й концтабори і вижили. А Андрій загинув у незалежній Україні, про яку мріяло не одне покоління його родини.

## Побиття, арешти і перша депутатська посада

Батько Парубія згадує один із найтяжчих епізодів — жорстоке побиття сина міліцією та ОМОНом під час мітингу біля обкому партії. Тоді правоохоронці намагалися затримувати молодих активістів за списками. Побачивши, як двоє силовиків ведуть і б’ють Андрія, батько кинувся на допомогу — інакше сина могли забити на смерть. Тоді Андрію поламали ребра, відбили нирки, пошкодили хребет.

Подібні сутички й арешти траплялися неодноразово. Коли Андрій балотувався в депутати обласної ради проти секретаря райкому партії, міліція заарештувала його та соратників, і він потрапив до в’язниці. Проте після перемоги на виборах його викликали просто з тюремної камери на засідання сесії обласної ради, де він одразу почав активну законотворчу роботу, не припиняючи водночас керівництво молодіжною організацією.

## Вишколи в Карпатах та пророчі слова

Андрій організував у Карпатах табори за зразком УПА — з відповідним поділом, ідеологією та розпорядком. Під час путчу ГКЧП у 1991 році, коли Львів охопила паніка й невизначеність, молодші учасники таборів не з’явилися вдома. Виявилося, що активісти “Спадщини” готувалися до можливої партизанської війни — заховали в гірській ущелині продукти, синьо-жовтий прапор та примітивну зброю.

Коли почався путч, хлопці дістали прапор і три дні йшли селами, піднімаючи людей повстанськими піснями. Це була, за словами батька, єдина у Львові активна протидія в ті тривожні дні.

Невдовзі після цього Україна проголосила незалежність, і більшість людей охопила ейфорія. Проте сімнадцятирічний Андрій тоді сказав пророчі слова: “Боротьба не припинилася. Боротьба за справжню Україну тільки починається”. Батько зізнається, що часто згадував ці слова згодом.

## Кар’єра, зради соратників і Майдан

Зовні здається, що політична кар’єра Парубія розвивалася гладко — від заступника голови обласної ради до Верховної Ради. Але за цим стояли численні випробування. На Майдані, будучи комендантом, він щодня змінював місце проживання, щоб уникнути затримання чи вбивства.

Після першого Майдану Андрія визнали національним героєм, про нього писали медіа. Проте ті, хто не був на Майдані, прагнули влади й посад, тому усунули його навіть із попередньої посади. Рік Андрій не міг влаштуватися на роботу — люди боялися його популярності, хоча самі не ризикували життям на Майдані. Він ніколи не скаржився і не просив допомоги.

## Закони, що дорівнювали Конституції

На посаді голови Верховної Ради Парубій ухвалив низку доленосних законів — про декомунізацію, про мову. Депутат кількох скликань Михайло Косів зазначав, що вперше бачив голову парламенту, який без більшості міг проштовхнути такі проукраїнські закони, які не прийняла б жодна інша більшість. Іноді Андрій ставив питання на голосування кілька разів, за що його критикували, але він наполягав: “Якщо ми зараз не приймемо цей закон, потім вже ніхто його не прийме”.

Батько зазначає, що син міг стати видатним науковцем чи письменником — мав блискучу дисертацію після аспірантури, талант до літератури. Проте він обрав шлях боротьби, де здобув лише побиття та приниження замість матеріальних благ.

## “Моя родина — це вся Україна”

За словами батька, Андрій жив не заради власної родини, а заради всієї країни — саме Україна була для нього найвищою родиною. Коли в Москві йому оголосили смертний вирок, він не просив захисту, а на застереження батька берегтися відповідав: “Я на своїй землі”.

З перших днів повномасштабної війни Андрій постійно наголошував на необхідності єдності незалежно від політичних симпатій та стійкості перед ворогом. Він розумів: якщо Україна програє цього разу, невідомо, чи вдасться коли-небудь відновити незалежність знову. Батько підкреслює, що для сина Україна ніколи не була просто словами — це була суть його єства, заради якої він не шкодував ні кар’єри, ні особистого добробуту.

## Обставини вбивства та хід розслідування

30 серпня 2025 року у Львові на вулиці Єфремова невідомий стрілець смертельно поранив Андрія Парубія — колишнього спікера Верховної Ради та чинного нардепа від “Європейської Солідарності”. Політик загинув на місці від вогнепальних поранень.

За інформацією джерел Суспільного, нападник був одягнений як кур’єр служби доставки та пересувався на електровелосипеді. Він підійшов до Парубія, здійснив близько восьми пострілів і зник з місця злочину.

Для розшуку вбивці Офіс генерального прокурора оголосив спецоперацію “Сирена”. Львівська обласна прокуратура відкрила кримінальне провадження за фактом умисного вбивства. Керівник обласної прокуратури Микола Мерет невдовзі повідомив про відсутність доказів зв’язку між цим злочином і вбивством Ірини Фаріон, водночас розглядалися різні версії, включно з причетністю Росії.

У ніч на 1 вересня президент Володимир Зеленський повідомив про затримання підозрюваного на Хмельниччині. Того ж дня 52-річному львів’янину повідомили про підозру за статтями про умисне вбивство та незаконне поводження зі зброєю, що передбачало до 15 років позбавлення волі.

2 вересня кваліфікацію дій підозрюваного змінили на посягання на життя народного депутата у зв’язку з його державною діяльністю — стаття передбачає від 10 до 15 років ув’язнення або довічне позбавлення волі.

3 жовтня підозрюваному, якого ідентифікували як Михайла Сцельнікова, висунули додаткову підозру у державній зраді. За даними СБУ, чоловіка понад рік тому завербували російські спецслужби, і він діяв за їхніми завданнями, регулярно звітуючи про виконану роботу.

16 грудня правоохоронці повідомили про виявлення знаряддя вбивства — пістолета Макарова, який підозрюваний намагався сховати у спеціальному тайнику. На зброї знайшли сліди ДНК Сцельнікова. Того ж дня Офіс генпрокурора повідомив про нові докази скоєння підозрюваним інших тяжких злочинів проти національної безпеки — публічного виправдовування російської агресії, глорифікації дій держави-агресора та заперечення фак

Львівські