Від рядового до офіцера: як львівський викладач і кандидат політичних наук свідомо обирає шлях військового

13 вересня 2026 р. 19:29

13 вересня 2026 р. 19:29

Львівський викладач, кандидат політичних наук Святослав Мотрен пройшов шлях від новобранця, готового приєднатися до будь-якого підрозділу у перші дні повномасштабного вторгнення, до офіцера, який усвідомлено обирає службу в 13-й бригаді оперативного призначення “Хартія” Національної гвардії України. Про свій досвід чоловік розповів Суспільному.

**Як почалася війна**, пише Суспільне .

Викладач кафедри політичних наук Українського католицького університету зізнається: попри уважне стеження за політичними процесами, у реальність повномасштабного вторгнення до кінця не вірив.

“Всі аналітики вказували, що це буде неправильним кроком з боку Владіміра Путіна. Я, аналізуючи це все, схилявся до думки, що це все погрози, нагнітання й тиск, але самого вторгнення не відбудеться”, — згадує він.

Напередодні вторгнення чоловік зустрічався з друзями — один із них, уже маючи військовий досвід, попереджав про можливий напад. Утім, Святослав наводив контраргументи. За тиждень усе змінилося.

“Прокидаюся я вдосвіта, десь 5-6 ранку. І тато каже, що почалася війна. Я на нього спросоння подивився: “Та то ти якийсь фейк прочитав”. Але це виявилося правдою”, — розповідає він.

У той день заняття в університеті скасували, а в робочому чаті, де були й викладачі зі США, обговорювали не навчальний процес, а можливу допомогу. Сам Мотрен того дня зробив фотографію сонця крізь дерева в парку — цей кадр, за його словами, дещо його заспокоїв.

**Дорога до тероборони**

Попри те, що чоловік не був військовозобов’язаним, а лікарі визнали його обмежено придатним, він поїхав до територіального центру комплектування. Причиною стало відчуття невиконаного обов’язку ще з 2014 року, коли під час Революції Гідності та початку війни на Донбасі він стримав себе від вступу до війська через незахищену дисертацію.

Втім, у ТЦК приймали лише тих, хто вже мав бойовий досвід. За кілька днів Святослав долучився до новоствореної 125 бригади територіальної оборони — тоді, за його словами, ніхто ще достеменно не розумів, чим саме займатиметься тероборона.

На стадіоні, де формували підрозділ, добровольців розподіляли за спеціалізаціями. Мотрен планував зголоситися до розвідки, але саме тієї миті йому зателефонувала мама — і він записався у стрільці.

Перший місяць служби пройшов у знайомстві з побратимами та підготовці — з відчуттям і полегшення, і водночас нервозності через те, що десь тривають бої, а вони перебувають у тилу.

**Служба та демобілізація**

Перше бойове розпорядження надійшло у квітні 2022 року — рота очікувала виїзду цілий день, але залишилася у Львові й отримала завдання охороняти критичні об’єкти. Пізніше Святослава перевели у стрільці-кулеметники, і він захищав небо Львова від безпілотників.

Втім, певні армійські вимоги та підходи командування викликали в чоловіка нерозуміння. Паралельно погіршився стан здоров’я матері, батько повідомляв, що не справляється самотужки. Хоча думки про звільнення з війська у Святослава не було — він прагнув потрапити в зону бойових дій, — за тиждень-два він отримав наказ про демобілізацію.

Рівно за тиждень після цього його підрозділ вирушив у зону бойових дій. Спроби повернутися до побратимів результату не дали.

**Повернення з новим досвідом**

З січня 2023 року Мотрен відновив викладацьку діяльність, водночас готуючись повернутися на службу вже в новій якості. Протягом 2024-2025 років він закінчив військову кафедру за спеціальністю, спорідненою з цивільною професією — соціальний психолог, офіцер психологічного супроводу персоналу. Навчання завершив з відзнакою та нагородою від ректора, отримавши звання молодшого лейтенанта.

Звертаючись до нового підрозділу, він одразу наголосив на бажанні застосувати набуті знання й навички за призначенням.

Шлях до “Хартії” пролягав через колишніх студентів — одного з них Мотрен зустрів ще в черзі до ТЦК у 2022 році, і той тепер служить саме в цій бригаді. Інша колишня студентка порадила йому хорунжу службу. Після серії успішних співбесід та тестових завдань з різними рівнями керівництва підрозділу чоловіка запросили на службу.

**Про вибір і обов’язок**

Мотрен викладає курс про громадянський обов’язок і відносини між людиною та державою, де зі студентами обговорює межі, коли держава має захищати людину, а коли людина мусить пожертвувати собою заради держави в критичний момент. За його словами, займаючи таку викладацьку позицію, він не міг залишатися осторонь власних принципів.

“Я нікого не закликаю ставати в стрій, це — вибір людини. Але хто, якщо не ми? Що станеться з державою, якщо всі виїдуть?” — говорить він.

Аналізуючи причини своєї помилкової довоєнної оцінки, політолог зазначає, що імперська природа Росії залишається незмінною попри історичні епохи.

“Росія мислить категоріями панування-підкорення. Вона хоче панувати. Інші мають підкорюватися. Україну вона у спокої не залишить, тому що для неї — це екзистенційне питання”, — пояснює Святослав Мотрен.

За його словами, він і західні аналітики покладалися на раціональну складову, очікуючи, що Кремль зважить ціну повномасштабної війни. Однак у діях Росії переважає ірраціональність. “Зараз я вважаю, що або ми, або — вони. Іншого не дано”, — підсумовує він.

Львівські