У Польщі громадянин України вбив і поранив ножем монахинь і священників у монастирі

27 вересня 2026 р. 23:15

27 вересня 2026 р. 23:15

Screenshot

Заява священника

У Польщі громадянин України вбив і поранив ножем монахинь і священників у монастирі.

Це викликало цілу хвилю ненависті від ультраправих у соцмережах, підтриманих російською пропагандою.

Про це пише нардеп Микола Княжицький, інформує Четверта студія .

“Мій хороший знайомий Marcin Piotrowski подає слова проповіді одного з постраждалих польських священників. Це глибокі і мудрі слова. Ось переклад.

Будь ласка, прочитайте уривки з проповіді, яку сьогодні виголосив у Ярославі отець Адріан!!!

«Дорогі брати, дорогі сестри. Не буду приховувати, що ця проповідь дається мені нелегко. Не буду приховувати, що цей час, який ми переживаємо останнім часом, є для мене особливо важким. Але одне я знаю напевно: я є учнем Ісуса Христа. Я є учнем мого Вчителя, я є учнем мого Господа. А Христос вчить мене любові. Любові, яка дозволила розіп’яти Себе. Любові, яка віддала життя за своїх ворогів. Такий є мій Господь і Учитель. А я — Його слуга. Ви добре знаєте, що в багатьох ситуаціях ми, священики тут, в абатстві, завжди намагалися служити з усіх сил. Як тільки могли, щоб ті, хто до нас приходить, могли піти звідси втішені, могли отримати допомогу, могли відчути людську доброту, могли знайти підтримку.

І тому, як учень Ісуса Христа, я хочу від свого імені, від імені отця Марка та від імені отця Станіслава дуже чітко сказати: ми прощаємо! І просимо молитися за нас. Моліться за отця Станіслава, за спокій його душі, за здоров’я отця Марка, який досі бореться за життя в лікарні, а також за мене, щоб я якнайшвидше повернувся до виконання своїх обов’язків і міг далі служити вам тут.

Але особливо прошу вас молитися за нашого злочинця та про благодать навернення для нього. Ці слова, які я промовляю, йдуть із глибини мого серця. Саме він найбільше потребує цієї молитви. Адже не має значення, що сталося. Зло, яке сталося тут, у нашому абатстві, ми мусимо подолати добром, любов’ю та прощенням. Тому прошу вас, щоб і ви пробачили, бо це стосується також і вас усіх. У зв’язку з цим я також хочу попросити вас не звинувачувати народ, до якого належав злочинець, адже зло скоїла конкретна особа, конкретна людина, яка має своє ім’я, своє життя і яка несе відповідальність за свої вчинки. Це зробили не інші люди. Це була одна, єдина людина.

Тому прошу вас не відповідати злом на зло, а любов’ю, підтримкою, розумінням і турботою. Прошу вас про повагу до людей, які мешкають у нашому абатстві, у нашому місті, у нашій області та в нашій країні. Прошу вас поважати й підтримувати одне одного як два братні народи.

Коли в Україні спалахнула війна, ви добре пам’ятаєте, що відбувалося в нашому абатстві. Що ми були відкриті для людей, які сюди прибували. Людей, які потребували допомоги, підтримки, турботи, любові, а іноді просто людської, звичайної доброзичливості. І ви добре знаєте, що ніхто тут не залишився без допомоги. Ми працювали з усіх сил, часто навіть вночі, не спавши багато годин. Тому прошу вас, щоб ця наша праця, наші зусилля та наші старання не пішли намарне. Бо, як я вважаю, саме цьому ми вас тут навчаємо — бути учнями Ісуса Христа. Учнями, які люблять, які підтримують, які піклуються про інших.

Тож, брати, дорогі сестри та всі, хто це чує, будьмо учнями Христа — учнями, які через любов, турботу, повагу, допомогу та доброту допомагають іншим. Неважливо, ким вони є, з якої нації походять, яку релігію сповідують, якого кольору їхня шкіра — вони просто люди. Вони мають свою гідність, і ми не маємо права нікого її позбавляти. Тому прошу вас, молімося один за одного. Піклуймося одне про одного й любімо всіх, кого зустрінемо на нашому життєвому шляху. А коли ми помітимо несправедливість, коли побачимо, що хтось когось переслідує, не мовчімо, а станьмо на захист, бо кожен повинен почуватися у нас як вдома. Не лише в нашому абатстві, а й у всьому нашому народі. Амінь».

Коментарі

Позначки: микола княжицький , Польща

Львівські