7 жовтня у Львові попрощаються із захисниками Ігорем Янішевським та Тарасом Смуком

06 жовтня 2026 р. 20:33

06 жовтня 2026 р. 20:33

У середу, 7 жовтня, у Львові відбудеться прощання з військовослужбовцями Ігорем Янішевським та Тарасом Смуком , які загинули, захищаючи Україну від російських окупантів. Міська влада закликала львів’ян і гостей міста долучитися до церемоній та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.

Прощання з Ігорем Янішевським розпочнеться о 09:30 у храмі Різдва святого Івана Хрестителя УГКЦ у Винниках. Цього ж часу, о 09:30, розпочнеться прощання із Тарасом Смуком у храмі Вознесіння Господнього УГКЦ на вул. Широкій, 81 у Львові.

Чин похорону обох воїнів проведуть об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Після цього, орієнтовно об 11:30, на площі Ринок запланована загальноміська церемонія прощання. Поховають захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 на вул. Пасічній.

Ігор Янішевський (22.12.1982 — 26.04.2025) народився у місті Винники Львівської області. Навчався у середній загальноосвітній школі №47 Львова, згодом здобув фах автослюсаря у відокремленому структурному підрозділі «Автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка». Пройшов строкову військову службу.

У мирний час працював водієм керівного складу в ТзОВ «АльткомКиївБуд», пізніше — машиністом на ВАТ «Львівська тютюнова фабрика». За словами рідних, був життєрадісним, доброзичливим і відповідальним, любив автомобілі, подорожі та мав багато планів на майбутнє.

У 2024 році Ігор став на захист України від повномасштабного вторгнення, воював на Донецькому напрямку у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського Військово-Морських Сил Збройних Сил України. У загиблого залишилися двоє синів, батьки, сестра, швагро, племінниці, похресниця, хрещені, друзі та інша родина.

Тарас Смук (01.04.1969 — 30.09.2026) був львів’янином. Навчався у ліцеї №51 імені Івана Франка Львівської міської ради, потому отримав технічну освіту у Львівському середньому професійно-технічному училищі №21 (нині — комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівське вище професійне училище компʼютерних технологій та будівництва»). Також проходив строкову військову службу.

Професійно займався обслуговуванням комп’ютерної техніки та підприємницькою діяльністю. Працював інженером-технологом на приватному підприємстві «Лакор», а згодом — майстром з ремонту та обслуговування стоматологічного обладнання у ТзОВ «Клініка Заблоцького».

Рідні згадують Тараса як добру, чуйнішу та небайдужу людину, яка вміла підтримати інших і з особливою теплотою ставилася до дітей. Він мав активну громадянську позицію, був учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності, цікавився філософією й новітніми технологіями.

У 2025 році Тарас Смук став до лав захисників України. Служив на Донецькому напрямку у складі 160-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Нагороджений медаллю «Ветеран війни». У нього залишилися мати, двоє братів, дві сестри та інші рідні.

Львівські