Від реабілітації після травми коліна до перемоги на 90-кілометровій гірській дистанції: історія бігуна з Тухлі

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Від реабілітації після травми коліна до перемоги на 90-кілометровій гірській дистанції: історія бігуна з Тухлі

08 жовтня 2026 р. 15:36

08 жовтня 2026 р. 15:36

Мешканець села Тухля на Львівщині 32-річний Анатолій Вербівський став переможцем на найважчій дистанції гірського ультрамарафону “Трейл Синьогора” довжиною 90 кілометрів. Спортсмен подолав складний маршрут із перепадом висот майже 9 тисяч метрів за 16 годин 27 хвилин, випередивши найближчого конкурента більш ніж на чотири години.

**Шлях до бігу розпочався з травми**, пише Суспільне .

Анатолій займається бігом близько двох років. Чоловік мешкає у Тухлі та працює на залізниці. За його словами, поштовхом до захоплення стала операція на коліні та тривалий період відновлення після неї.

Саме тоді він звернув увагу на сусіда, який регулярно бігав неподалік його будинку. “Я коли не подивлюсь у вікно — він все десь біжить. І так мені стало цікаво, куди він бігає. Коли відновився, пару разів побіг з ним і почав бігати сам”, — згадує спортсмен.

Поступово захоплення переросло у серйозне тренування на гірських стежках. Нині Анатолій тренується практично щоденно, долаючи в середньому 100–110 кілометрів на тиждень, переважно у вечірній час — як самостійно, так і з друзями.

**Складний маршрут із нічними спусками**

Траса 90-кілометрової дистанції “Трейлу Синьогора” включала 18 підйомів та стільки ж спусків. Три з них спортсмену довелося долати в темну пору доби. “То було важкувато бігти вночі, бо стежки немає, лише мітки на деревах”, — розповідає Анатолій.

Загальний набір висоти на цій дистанції склав майже 9 тисяч метрів, що приблизно відповідає висоті сходження на Еверест. Готуючись до змагань, спортсмен спеціально тренувався на маршрутах зі схожим перепадом висот.

“Я плюс-мінус робив схожі тренування і знав, з якою інтенсивністю потрібно бігти. Тому для мене було доволі комфортно. Якихось таких критичних моментів не було”, — зазначає бігун.

**Мінімум спорядження, максимум концентрації**

Спеціального екіпірування для гірського бігу спортсмен поки не придбав — тренується та змагається у звичайних трекінгових черевиках, використовуючи палиці.

За словами Анатолія, гірський біг приваблює його більше, ніж класичні забіги на стадіоні. Якщо на треку важливо постійно контролювати темп і час, то в горах увага повністю переключається на маршрут та власні думки.

“Коли ти біжиш у горах, у тебе немає концентрації на часі. Ти дивишся під ноги, щоб себе не забити. Концентруєшся на своїх думках і на треку”, — пояснює він.

**Плани на майбутнє**

Хоча Анатолій зізнається, що хотів би колись побувати на Евересті, він не вважає це своєю головною метою чи мрією. Натомість чоловік продовжує активно тренуватися та готується до нових випробувань — 17 жовтня планує взяти участь у змаганнях формату Backyard Ultra.

На запитання, чи підкорив він уже всі навколишні вершини, спортсмен відповідає філософськи: “В гори можна підніматися, бігати, але підкорити не можна. Вони вічні”.