Українська сецесія для доктора права: історія вілли на Личакові у Львові

13 жовтня 2026 р. 18:11

13 жовтня 2026 р. 18:11

Високий черепичний дах, майолікові панно та орнаменти з мотивами українського народного мистецтва. Цими прикрасами милує око вілла на вул. Вишенського, 12 у Львові, що є одним із виразних зразків української сецесії. Її збудували на початку XX століття для Романа Ковшевича, який воював у Легіоні Українських січових стрільців, працював суддею та викладав церковне право. Історію будинку нагадали на сторінці проєкту Art Nouveau heritage in Lviv.

Віллу спроєктувало і збудувало у 1911–1912 роках архітектурне бюро та будівельна фірма Івана Левинського. Як припускають дослідники, автором проєкту міг бути Олександр Лушпинський. Будинок є яскравим прикладом пізньої львівської сецесії з виразними мотивами української народної орнаментики.

На його фасаді привертає увагу майолікова плитка – фірмовий почерк Левинського. Над черепичним дахом височіє сигнатурка як невелика декоративна вежечка.

« Будинок привертає увагу незвичним силуетом, високим черепичним дахом із восьмигранним ліхтарем, декоративним керамічним панно та витонченою балконною балюстрадою. На відміну від ранньої сецесії з її пишним рослинним декором, тут головну роль відіграють стримані геометричні форми, виразні архітектурні деталі та національні декоративні мотиви », – описують стилістику будинку на сторінці Art Nouveau heritage in Lviv.

Нині будівля є пам’яткою архітектури місцевого значення.

Вулицю Вишенського проклали на початку XX століття, тоді ж її почали забудовувати. Раніше вона називалася Бічна Солодова, а згодом Станіслава Виспянського, на честь польського митця. Теперішня назва вулиці – на честь українського полеміста XVI–XVII ст. Івана Вишенського.

фото Бюро спадщини

Що відомо про власника вілли Романа Ковшевича

Віллу збудували для доктора права Романа Ковшевича (1873–1932). Він народився у надсянському Ярославі , закінчив там німецькомовну гімназію. Далі вчився у Віденському та Львівському університетах, здобув ступінь доктор права. Деякий час працював суддею у Солотвині на Прикарпатті та Львові. Згодом як стипендіат продовжив навчання у Римі, де написав габілітаційну працю. Однак через початок війни не встиг її захистити.

На початок Першої світової війни Ковшевичу виповнився 41 рік. Проте він воював у Легіоні Українських січових стрільців, а згодом – в Українській галицькій армії.

Як розповідають на сайті Kovshevych Foundation, Роман потрапив у польський полон. Звідти йому допоміг звільнитися родич, який воював на протилежній стороні.

« У лікарні йому випала нагода зустрітися з сином його двоюрідного брата, який воював на польській стороні. Незважаючи на те, що вони перебували по різні сторони “барикад”, сімейні вузи і слава їхнього попередника Юзера Хондижинського, який воював в армії Наполеона їх об’єднала. Молодий Хондижинський піклувався про свого дядька і з часом зумів вивільнити його з полону і переправити до Львова », – зазначають у родинних спогадах, уточнюючи, що мама Романа Ковшевича походила з польської шляхетської сім’ї Чолек-Хондижинських.

Повернувшись до цивільного життя, Роман Кошевич працював викладачем, зокрема в Камʼянецькому університеті на Поділлі та Українському таємному університеті у Львові. Також був членом Наукового товариства імені Шевченка.

На запрошення ректора Львівської богословської академії Йосипа Сліпого 1930 року Ковшевич став деканом факультету церковного права. У цьому закладі освіти він працював до кінця життя.

• Іван Левинський
• Історія Львова
• пам'ятки архітектури
• Архітектура
• Краєзнавство

Львівські