Монах-рекордсмен: як ієромонах з Унівської лаври перетворив спорт на потужний інструмент допомоги armii

17 жовтня 2026 р. 20:39

17 жовтня 2026 р. 20:39

**Тайтл:** Ієромонах зі Львівщини зібрав понад 160 млн грн для ЗСУ завдяки спортивним рекордам

Ієромонах Свято-Успенської Унівської лаври Макарій Дутка перетворив власні спортивні досягнення на дієвий спосіб допомоги українським захисникам — завдяки його ініціативі вдалося зібрати понад 160 мільйонів гривень на потреби війська. Своїм досвідом служитель поділився в ефірі Українського радіо Львів, пише Суспільне .

**Від настоятеля до рядового монаха**

П’ятнадцять років, упродовж трьох каденцій поспіль, отець Макарій очолював Унівську лавру як настоятель. На цій посаді він зустрів і початок повномасштабної війни. Однак після чергових виборів керівником обрали іншу людину, і ієромонаху довелося звикати до нового становища — без адміністративних повноважень.

«Коли ти довгий період є керівником, ти звикаєш до певного керування, до певного служіння, а тут, коли вибирають вже нового настоятеля, є такий період, що ти мусиш адаптуватися, що ти вже є, скажімо, як рядовий, виконуєш звичайні обов’язки в монастирі. І дуже важко було перевлаштуватися», — зізнався він.

Кілька місяців — з січня по квітень — чоловік провів у молитвах, шукаючи нове покликання. Раніше, перебуваючи на посаді настоятеля, він опікувався прийомом внутрішньо переміщених осіб та пошуком коштів для їхнього утримання.

«Тоді я хотів такого служіння, яке би приносило користь не тільки монастирю, але щоб воно приносило, власне, Україні, українському народові. І я про це дуже багато молився», — поділився ієромонах.

**Спортивний рекорд замінив привітання на донат**

Ідея використати спорт для благодійних зборів з’явилася під час підготовки до чемпіонату України в Києві. Отець Макарій вирішив запропонувати людям замінити звичні вітання фінансовою підтримкою армії.

«Я готувався до змагань на чемпіонат України, і мені думка прийшла: “А може я би тоді просив, щоб люди мене не вітали такими гучними, гарними коментарями, а просто щоб задонатили?” Якщо я виграю чемпіонат України, зроблю там черговий свій рекорд, тоді люди почнуть мені донатити якби в подяку за рекорд, але для допомоги на армію», — пригадує він.

Результат перевершив очікування — лише за дві доби після звернення люди перерахували майже півмільйона гривень. Саме тоді ієромонах усвідомив: допомога військовим через спорт може стати його справжнім новим покликанням.

**Перший мільйон і хвилювання за кожен рекорд**

Особливо яскраво чоловік пам’ятає момент, коли вдалося зібрати перший мільйон гривень — хоча спочатку розраховував хіба на 30 тисяч.

«Я пам’ятаю, як я робив це відеозвернення-подяку до людей. Я бачу, як мене радість переповнює, як по моєму обличчю, по моїх очах, по моїх жестах видно, що я дійсно щасливий, що якось вдалося мені зібрати той мільйон, бо я навіть не міг собі того уявити, як можна зібрати мільйон», — розповів Макарій Дутка.

На сьогодні на його рахунку участь у понад 50 змаганнях. Він зізнається, що перед кожним стартом хвилюється не стільки за власний результат, скільки за долю зборів для армії.

«Найбільше моє хвилювання є за те, що коли я не зроблю добрий результат, коли я не зроблю перше місце, коли я не зроблю новий черговий рекорд, то постраждає тоді українська армія, тому що я от помітив, що кожен раз, коли я роблю не тільки перше місце, але рекорд, люди дуже щирі в донатах», — пояснив ієромонах.

За його словами, найбільші суми — 500 тисяч та 172 тисячі гривень — вдавалося зібрати саме під час окремих змагань.

**Як монах встигає молитися і тренуватися**

Попри активну спортивну діяльність, отець Макарій продовжує виконувати всі чернечі обов’язки. Щодня він присвячує молитві — спільній та особистій — чотири-п’ять годин, а на тренування виділяє близько години чи півтори.

Крім цього, в монастирі він проводить навчальні курси, читає молитви, приймає сповіді та виконує інші послухи, тому вільний час для занять спортом доводиться шукати протягом напруженого дня.

«І ти розумієш, що треба цю годинку викроїти серед дня, щоби ти її так повноцінно прожив по-спортивному. Це є не просто, тому що після богослужінь до мене може хтось підійти з військових там, з монахів, з людей на молитву. Я ще також в монастирі виконую інші обов’язки, як іноді з курсів проваджу, молитви читаю, приймаю людей у сповіді, різні посвячення. Тому треба цю годинку десь знайти», — пояснив чоловік.

**Спорт і духовність — не суперечність, а гармонія**

На запитання, як йому вдається поєднувати фізичні навантаження з духовним служінням, ієромонах відповідає, що насправді не бачить у цьому жодного протиріччя.

«Люди дуже часто можуть запитувати, як я поєдную духовне і спортивне життя, то також постійно відповідаю, що я його просто не поєдную, я просто його роблю. Воно в мене, то це для мене не є таке, що то щось таке інше, що воно тобі перечить в тому духовному житті, бо неодноразово я також згадував, що у здоровому тілі є здоровий дух», — зазначив він.

Більше того, фізичні тренування позитивно впливають на його молитовне життя.

«Після тренування в спортзалі йду на вечірню, мені крила розправляються, я легше навіть молюся», — підсумував Макарій Дутка.

Львівські