20 жовтня Львів попрощається з воїнами Юрієм Скакуном, Адріаном Ліщинським та Володимиром Улашиним

20 жовтня 2026 р. 00:05

20 жовтня 2026 р. 00:05

У неділю, 20 жовтня, у Львові відбудеться міська церемонія прощання з трьома військовослужбовцями — Юрієм Скакуном , Адріаном Ліщинським та Володимиром Улашиним , які загинули, обороняючи Україну від російських окупантів. Міська влада просить львів’ян і гостей міста долучитися до вшанування пам’яті захисників та утриматися в цей час від розважальних заходів.

Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Приблизно о 11:30 на площі Ринок запланована загальноміська церемонія прощання. Після цього Адріана Ліщинського та Володимира Улашина поховають на Голосківському кладовищі, на полі 34-В, а Юрія Скакуна — на Янівському цвинтарі, на полі №66.

Володимир Улашин (02.10.1967 — 04.10.2024) був львів’янином. Навчався у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №48 Львова, згодом закінчив Національний університет «Львівська політехніка» за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія». Проходив строкову військову службу. Працював у будівельній галузі на приватних підприємствах.

Рідні згадують Володимира як добру, щиру, чуйнішу та працьовиту людину з позитивним ставленням до життя і гарним почуттям гумору. Він дуже любив сім’ю, цінував людей і завжди був готовий допомогти. З дитинства захоплювався музикою: навчався грі на трубі в музичній школі, пізніше грав у симфонічному оркестрі університету. Брав участь у будівництві багатьох знакових об’єктів в Україні, цікавився автомобілями та любив майструвати.

У 2024 році Володимир став до лав захисників України. Служив на Донецькому напрямку у складі 5-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, де боронив територіальну цілісність і суверенітет держави. У нього залишилися дружина, дві доньки, мати та інші рідні.

Адріан Ліщинський (07.12.1980 — 28.09.2026) також був уродженцем Львова. Навчався у Львівській державній комунальній середній загальноосвітній школі №3, а згодом продовжив освіту в Римо-католицькій духовній семінарії у Варшаві. Працював вантажником на приватних підприємствах.

За словами близьких, Адріан був дуже добрим, щирим і спокійним, завжди готовим підтримати інших. Любив тварин, особливо собак, та цікавився українською музикою. У 2026 році став на захист України від російського вторгнення. Служив на Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Після його загибелі сиротами залишилися мати, сестра та родина.

Юрій Скакун (03.03.1972 — 13.10.2026) — львів’янин. Закінчив середню загальноосвітню школу №1 Львова, а потім здобув фах техніка-технолога у відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж інформаційних технологій Національного університету «Львівська політехніка» (колишній Львівський технічний коледж «Радіоапаратування»). Працював лаборантом з електротехніки у державному некомерційному товаристві «Львівський національний медичний університет імені Короля Данила».

Рідні розповідають, що Юрій був добрим, щирим, працьовитим і спокійним, умів радіти життю та дарувати людям гарний настрій. Цікавився медициною, займався спортом, зокрема дзюдо. У 2024 році він став до лав оборонців України. Служив на Південно-Слобожанському напрямку у складі 113-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України, де виконував завдання із захисту територіальної цілісності та суверенітету держави. Після його загибелі залишилися батько, брат, племінники та інші рідні.

Львівські