Львів прощається з чотирма Героями: історії воїнів, які віддали життя за Україну

26 жовтня 2026 р. 17:20

26 жовтня 2026 р. 17:20

27 жовтня о 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апостолів Петра і Павла відбудеться чин похорону чотирьох українських захисників. Орієнтовно о 11:40 на площі Ринок пройде загальноміська церемонія прощання з воїнами.

Владислава Кочірку та В’ячеслава Адаманова поховають на Личаківському кладовищі (поле почесних поховань №87, вул. Пасічна). Віталія Бешту та Андрія Левицького поховають на Голосківському кладовищі (поле 34-В), пише ЛМР .

## Владислав Кочірко

Владислав навчався у Львівській академічній гімназії при Національному університеті “Львівська політехніка”, потім здобував освіту у Львівському фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну. Вищу освіту отримав у “Львівській політехніці” за спеціальністю “Архітектура та дизайн”. Пройшов строкову військову службу, а згодом працював в архітектурній та дизайнерській сфері.

За спогадами рідних, Владислав був щирою, доброю та веселою людиною, яка завжди вміла підтримати та надихнути оточуючих. Цінував дружбу, був відданим побратимом. Любив подорожувати, вивчати історію різних країн, особливо цікавився українським козацтвом, захоплювався футболом.

З початком повномасштабного вторгнення Владислав став на захист держави. Воював на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького.

У нього залишилися дружина, батьки, сестра та дідусь.

## В’ячеслав Адаманов

В’ячеслав здобував освіту в Маріуполі — спочатку в загальноосвітній школі, потім у фаховому коледжі при Приазовському державному технічному університеті, де згодом отримав і вищу освіту. Працював в ІТ-сфері, розробляв програмне забезпечення та займався дослідницькою діяльністю всеукраїнського масштабу.

Рідні згадують В’ячеслава як відповідальну, чесну та патріотичну людину, яка найбільше цінувала сімейний час, особливо відпочинок на Білосарайській косі. Захоплювався конструюванням та моделюванням, цікавився новими технологіями. Ще з 2014 року він долучився до ІТ-проєктів, спрямованих на посилення обороноздатності країни.

У 2023 році В’ячеслав пішов захищати Україну від російської агресії. Воював на Донецькому напрямку у складі 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади.

Після нього залишилися дружина, троє синів та родина.

## Андрій Левицький

Андрій навчався в гімназії №1 Шептицької міської ради, здобув фах фельдшера в Бершадському медичному коледжі, а пізніше отримав вищу освіту за спеціальністю “Фармація” у Львівському національному медичному університеті імені Короля Данила. Пройшов строкову службу в армії, працював у фармацевтичній галузі.

За словами близьких, Андрій був наполегливим, справедливим та життєрадісним чоловіком з численними планами на майбутнє. Із захопленням вирощував троянди та дерева, цікавився історією та музикою.

У 2023 році долучився до захисту України, воював на Миколаївському та Херсонському напрямках у складі 241-го навчального центру Військово-Морських Сил ЗСУ.

У Андрія залишилися дружина, двоє доньок та родина.

## Віталій Бешта

Віталій здобув освіту в Рожищенському ліцеї №4 на Волині, працював менеджером із продажу в приватній компанії “Плиточка”.

Близькі описують Віталія як добру, щиру та життєрадісну людину з чудовим почуттям гумору, яка завжди вміла вислухати та підтримати. Любив природу, грав у шахи, вирізнявся феноменальною пам’яттю — міг напам’ять читати вірші. Мав спокійну вдачу та загострене почуття справедливості, був люблячим батьком двох дітей.

У 2024 році Віталій став на захист Батьківщини, воював на Донецькому напрямку у складі 38-ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Після нього залишилися син, донька, сестра, племінниця та інші родичі.

Львівські