Як Садовий намагається впливати на рішення сусідів

31 жовтня 2026 р. 16:27

31 жовтня 2026 р. 16:27

Руками Зубача і Бойка

Чужі громади — не чужі справи? Як Львівська мерія намагається впливати на рішення сусідів

Посадовці Львівської міської ради дедалі активніше долучаються до дискусій щодо розвитку територій, які адміністративно не належать Львову.

Про це пише Четверта студія .

Вони публічно критикують рішення сусідніх громад, виступають на засіданнях інших рад та закликають депутатів переглядати містобудівні плани.

Наскільки такі дії відповідають принципам самостійності місцевого самоврядування і де проходить межа між захистом інтересів міста та втручанням у чужі повноваження?

Реформа децентралізації в Україні мала на меті надати громадам більше самостійності у вирішенні місцевих питань.

Від розпорядження землею до розвитку інфраструктури — рішення повинні ухвалювати органи місцевого самоврядування в межах своїх законних повноважень.

Однак на практиці відносини між великими містами та сусідніми громадами не завжди складаються за принципом рівноправного партнерства.

Показовою є ситуація на Львівщині, де представники Львівської міської ради активно беруть участь у суперечках навколо містобудівних рішень сусідніх територій.

Один із найбільш помітних прикладів — протистояння довкола Сокільників. Проте ця історія порушує значно ширше питання: чи може велике місто, посилаючись на власні інтереси, фактично претендувати на вплив на рішення інших органів місцевого самоврядування?

Сучасна Львівська агломерація — це не лише обласний центр, а й десятки населених пунктів, економічно та інфраструктурно пов’язаних із містом.

Мешканці передмість працюють у Львові, користуються його дорогами, громадським транспортом, медичними й освітніми закладами. Водночас навколишні громади мають власні бюджети, депутатські корпуси та стратегії розвитку.

Така взаємозалежність закономірно потребує співпраці. Проте співпраця не означає адміністративного підпорядкування.

Львівська міська рада не є вищим органом влади щодо сусідніх сільських, селищних чи міських рад. Відповідно, її посадовці не можуть самостійно визначати, які рішення повинні ухвалювати інші громади.

Водночас закон дозволяє органам місцевого самоврядування відстоювати інтереси своїх мешканців, подавати зауваження до документації та оскаржувати рішення в установленому порядку.

Саме між цими двома принципами — самостійністю громад і захистом спільних інфраструктурних інтересів — сьогодні виникають суперечки.

Наприкінці вересня 2026 року конфлікт навколо розвитку Сокільників набув нового розголосу.

28 вересня на засіданнях профільних комісій Львівської районної ради розглядали питання погодження проєкту землеустрою щодо встановлення та зміни меж села Сокільники.

До обговорення долучилися посадовці Львівської міської ради, зокрема заступник міського голови з містобудування Любомир Зубач і керуючий справами виконавчого комітету Євген Бойко.

Представники мерії висловили застереження щодо запланованої забудови, транспортного навантаження та можливого впливу містобудівних рішень на роботу аеропорту.

Однак обговорення не обмежилося суто технічними питаннями. Депутат Львівської районної ради Володимир Харчук публічно заявив про можливі спроби політичного впливу на депутатський корпус. Зокрема, він поставив під сумнів характер висловлювань представників Львівської міськради.

29 вересня депутати звернулися до правоохоронних органів із проханням перевірити обставини можливого перешкоджання їхній діяльності.

Посадовці Львова заперечували звинувачення в неправомірному впливі та пояснювали свою участь необхідністю захисту інтересів міста.

Цей епізод продемонстрував, наскільки складними можуть бути відносини між органами місцевого самоврядування, коли питання розвитку однієї території стає предметом активної політичної дискусії за участю іншої ради.

Офіційна позиція Львівської міської ради у конфлікті навколо Сокільників переважно зводиться до кількох аргументів: ризиків для розвитку аеропорту, можливого перевантаження доріг, нестачі комунальної інфраструктури та інтенсивності майбутньої забудови.

Ці питання справді мають міжмуніципальний характер.

Транспортні потоки, водопостачання чи інфраструктура аеропорту не обмежуються адміністративними кордонами.

Проте виникає інше питання: якими методами повинні вирішуватися такі суперечки?

Якщо одна громада не погоджується з планами іншої, законодавство передбачає відповідні механізми — консультації, погоджувальні процедури, подання зауважень, судове оскарження.

Конституція України та законодавство про місцеве самоврядування закріплюють самостійність територіальних громад у вирішенні питань місцевого значення.

Це означає, що адміністративний статус обласного центру не надає Львову права керувати іншими громадами.

Сусідня сільська рада не зобов’язана погоджувати кожне своє рішення з мерією Львова лише через географічну близькість.

Так само депутати районної ради здійснюють свої повноваження відповідно до законодавства, а не на підставі вказівок посадовців обласного центру.

Суперечка між Львовом і Сокільниками навряд чи буде останньою.

З розвитком передмість збільшуватиметься потреба у спільних транспортних рішеннях, інженерних мережах, освітній та медичній інфраструктурі.

Водночас кожна громада прагнутиме реалізовувати власні проєкти, залучати інвестиції та забезпечувати надходження до бюджету.

Саме тому питання розподілу повноважень набуває дедалі більшого значення.

Коментарі

Позначки: Євген Білінський , Євген Бойко , Андрій Москаленко , Андрій Садовий , Андрій Сулим , Львів , Львівська районна рада , Любомир Зубач , Сокільники

Львівські