Від far-далекобійника до водія шкільного автобуса: історія 70-річного Богдана Цюха зі Львівщини

01 листопада 2026 р. 21:45

01 листопада 2026 р. 21:45

**На Львівщині 70-річний чоловік, який чверть століття провів за кермом вантажівки на міжнародних маршрутах, тепер щодня возить до школи близько сотні дітей**

Богдан Цюх уже третій рік поспіль працює водієм шкільного автобуса при Снятинській гімназії на Львівщині. Щоранку він доправляє до навчального закладу майже сотню учнів із трьох населених пунктів Дрогобицької громади. До того, як сісти за кермо шкільного транспорту, чоловік протягом 25 років займався міжнародними вантажними перевезеннями. На нову посаду він погодився через гостру нестачу водіїв у громаді, пише Суспільне .

## Як виникла потреба в шкільному автобусі

Богдан Цюх щодня возить дітей зі Снятинки, Старого Села та Залужанів — трьох сіл, школи яких у 2020–2021 роках під час оптимізації приєднали до Снятинської гімназії. Саме після цього об’єднання і виникла необхідність у шкільному автобусі.

Директор гімназії Микола Турик розповідає, що коли попередній водій пішов з роботи, знайти йому заміну виявилося непросто — у селі відчувався брак водіїв, особливо з початком повномасштабної війни. Саме тоді керівник запропонував цю посаду Богдану Цюху зі Старого Села.

“Наші хлопці воюють і водіїв не вистачає. До мене звернувся директор Снятинської гімназії Микола Мирославович і попросив, щоб я попрацював. Минуло три роки, мені ця робота сподобалася, і я далі працюю”, — розповідає Богдан Цюх.

## Робочий день водія

Звичайний день чоловіка розпочинається о шостій ранку. Після зарядки та сніданку він оглядає автобус, а о 7:50 вирушає маршрутом — спочатку забирає дітей у Старому Селі, далі в Залужанах і прямує до Снятинки.

Перед від’їздом зі Старого Села водій разом із дітьми читає молитву за рідних, Україну та українських захисників.

“На минулій роботі я постійно молився: рано, ввечері, щоб щасливо доїхати. Завжди з молитвою починав дорогу і закінчував, бо вірю, що Господь Бог помагає тим, хто в дорозі”, — ділиться чоловік.

## Досвід далекобійника на службі шкільного автобуса

За чверть століття роботи на міжнародних вантажних перевезеннях Богдан Цюх мав можливість спостерігати за європейськими стандартами роботи водіїв пасажирського транспорту. Ці вимоги він вирішив застосувати й до себе.

“Багато років працюючи на міжнародних перевезеннях, я бачив, як там водії працюють, водії автобусів, шкільних автобусів. До себе я проявив такі вимоги відразу, що, на мою думку, водій має бути акуратно одітий: повинна бути сорочка, галстук, штани — все повинно бути випрасуване, чистеньке”, — пояснює чоловік.

Перед кожною поїздкою водій перевіряє, чи пристебнуті всі діти ременями безпеки, а на одному зі складних перехресть особисто допомагає молодшим школярам перейти дорогу.

“Для мене найголовніше — це безпека дітей. Тому що кожна мати рано відправляє дітей до школи і чекає їх повернення живими і здоровими”, — наголошує Богдан Цюх.

## Особливості роботи взимку

У зимовий період робочий день водія стає ще довшим — розпочинається близько п’ятої ранку. У цей час потрібно прогріти транспортний засіб, розчистити сніг та забезпечити можливість виїзду з вулиці на головну дорогу.

“Коли не можна було виїхати з вулиці, то прийшлося перед тим просити, щоб приїхав грейдер, або чимось розчистити вулицю, аби виїхати на центральну дорогу”, — розповідає чоловік.

## Турбота про безпеку та задоволення від роботи

Щодня Богдан Цюх долає маршрут довжиною близько 34 кілометрів. Між рейсами він проходить медичний огляд у шкільному медпункті, а під час обідньої перерви має звичку прогулюватися парком.

Після завершення всіх поїздок водій ретельно оглядає транспортний засіб: прибирає салон, перевіряє стан гальмівної системи, шин та освітлювальних приладів, усуває виявлені незначні несправності.

Чоловік зізнається, що навіть у вихідні дні сумує за своїми маленькими пасажирами.

“Я відчуваю, що я потрібен, тому що кожного ранку мене чекають діточки. Для мене важливо, що ті маленькі пасажири прибігають до мене, яких я обнімаю — я дітей люблю дуже. Мої внуки тут вчилися і вчаться. Я відчуваю, що я на своєму місці і приношу якусь маленьку користь”, — підсумовує Богдан Цюх.

Львівські