2 листопада Львів попрощається з воїнами Романом Міщенком, Миколою Рогуличем та Олександром Панібятом

02 листопада 2026 р. 00:34

02 листопада 2026 р. 00:34

У понеділок, 2 листопада, у Львові відбудуться похоронні богослужіння та загальноміські церемонії прощання з військовослужбовцями Романом Міщенком , Миколою Рогуличем та Олександром Панібятом , які захищали Україну від російських окупантів. Міська влада закликає львів’ян і гостей міста долучитися до вшанування пам’яті полеглих та утриматися в цей час від розважальних заходів.

Чин похорону Миколи Рогулича та Олександра Панібята розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Приблизно о 11:40 на площі Ринок проведуть загальноміську церемонію прощання. Миколу Рогулича поховають на Ряснянському кладовищі, а Олександра Панібята — на Голосківському кладовищі, на полі 34-В.

Прощання з Романом Міщенком у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла заплановане на 14:00. Орієнтовно о 14:40 на площі Ринок відбудеться міська церемонія прощання. Поховають Романа Міщенка на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 на вулиці Пасічній.

Роман Міщенко (01.09.1975 — 25.10.2026) народився у місті Пустомити Львівської області. Навчався у Пустомитівській гімназії №2 імені Василя Кучабського. Проходив строкову військову службу, працював у будівельній галузі на приватних підприємствах. Рідні згадують його як спокійну, добру, турботливу та відповідальну людину, яка дбала про добробут родини, любила відпочинок на природі, риболовлю та збирання грибів.

У 2024 році Роман став до лав захисників України. Служив у складі 156-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, обороняючи територіальну цілісність та суверенітет держави на Курському, Північно-Слобожанському, Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках. У Романа Міщенка залишилися мати, дружина, донька, сестри, зять, теща, тесть та інші рідні.

Микола Рогулич (19.12.1977 — 30.10.2026) був львів’янином. Навчався у ліцеї міжнародних відносин імені В. Стуса Львівської міської ради, а також у державному навчальному закладі «Львівський професійний ліцей залізничного транспорту». Пройшов строкову військову службу. За словами близьких, Микола любив риболовлю, збирання грибів і відпочинок на природі, був добрим, чуйним, життєрадісним, завжди готовим допомогти, мав багато друзів і був люблячим чоловіком та турботливим братом.

У 2023 році він став на захист України від російського вторгнення. Служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України, воював на Луганському та Донецькому напрямках. У 2024 році потрапив у ворожий полон, де перебував до 2025 року, після чого був звільнений і повернувся додому. У Миколи Рогулича залишилися дружина, сестра, брат та родина.

Олександр Панібят (25.05.1987 — 01.12.2024) родом із селища Петропавлівка Дніпропетровської області. Навчався у Шахтарській гімназії №3 Шахтарської міської ради, а згодом — у державному професійно-технічному навчальному закладі «Першотравенський гірничий ліцей». Працював шахтарем на державних підприємствах, пізніше — у будівельній сфері на приватних підприємствах.

Рідні розповідають, що Олександр був щирим, життєрадісним та оптимістичним, мав добре почуття гумору, любив господарювати й дбати про домашній затишок. У вільний час захоплювався риболовлею, збиранням грибів і відпочинком на природі.

У 2024 році він став на захист України від російських окупантів. Служив у складі 225-го окремого штурмового полку Сухопутних військ Збройних Сил України, обороняючи територіальну цілісність та суверенітет держави на Курському напрямку. В Олександра Панібята залишилися дружина, дві доньки, сестра та інші рідні.

Львівські