Львів у понеділок прощається з Анатолієм Форисем, Михайлом Галушкою та Василем Яцківим

09 листопада 2026 р. 03:53

09 листопада 2026 р. 03:53

Зміст

Остання путь захисників Львова

У понеділок, 9 листопада, у місті Львові відбудеться прощальна церемонія з трьома воїнами, які віддали життя, захищаючи Україну від російської агресії. Анатолій Форись, Михайло Галушка та Василь Яцків — їхні родини, друзі та громадськість зберуться, щоб вшанувати пам’ять героїв і підтримати їхніх близьких.

Графік церемоній та місця поховання

Офіційний чин похорону розпочнеться о 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Після короткої служби, орієнтовно о 11:40, на площі Ринок пройде загальноміська церемонія прощання. Далі відбудуться окремі поховання:

• Анатолія Форися — Личаківське кладовище, полі почесних поховань № 87.
• Михайла Галушка — Голосківське кладовище, полі № 34‑В.
• Василя Яцківа — село Підгірне, поховання біля родинного будинку, а потім у місцевому храмі Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ.

Прощання з Василем Яцківим розпочнуться о 12:15 біля його родинного будинку, а о 13:00 чин похорону продовжиться у храмі, після чого відбудеться поховання на сільському кладовищі.

Біографічні довідки захисників

Василь Яцків (22 травня 1982 – 28 вересня 2025)

Народився у селі Підгірне Львівської області. Закінчив Підберізцівський ліцей та ліцеї № 46 імені В’ячеслава Чорновола у Львові, отримав вищу освіту в Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Менеджмент організацій». Працював у сфері продажу та будівництва. За характером був життєрадісний, комунікабельний, лідер за натурою, завжди готовий допомогти. Після початку повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини, служив у 125‑й окремій важкій механізованій бригаді на Донецькому, Харківському та Запорізькому напрямках. Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни». У сім’ї залишив дружину, доньку, сина, трьох братів, трьох сестер, племінників та розширену родину.

Анатолій Форись (20 березня 1995 – 28 жовтня 2026)

Львів’янин. Навчався у ліцеї № 17, а потім здобув професію столяра у Львівському професійно‑технічному училищі. Служив у Національній гвардії України, працював столярем у приватних компаніях. За словами рідних, був розумний, добрий, працьовитий і спокійний, любив роботу з деревом, виготовляв меблі, цінував час з родиною, захоплювався подорожами та плаванням. Після початку війни захищав Україну у 125‑й окремій важкій механізованій бригаді на Північно‑Слобожанському, Південно‑Слобожанському та Донецькому напрямках. Отримав орден «За мужність» III ступеня, відзнаки Міністерства оборони «Хрест доблесті», «Хрест Сил територіальної оборони», нагороди Головнокомандувача «Золотий хрест», «Хрест хоробрих», нагрудний знак оперативного командування «Північ» та медаль «Ветеран війни». У родині залишив дружину, доньку, батьків, брата та близьких.

Михайло Галушка (15 жовтня 1980 – 29 жовтня 2026)

Львів’янин. Закінчив середню школу № 60 у Львові, отримав професійну освіту у Львівському вищому професійному політехнічному училищі. Працював у будівельній сфері на приватних підприємствах. За словами близьких, був життєрадісний, щирий і добрий, легко знаходив спільну мову з людьми, мав багато друзів і залишив по собі теплі спогади. У 2024 році приєднався до захисників, служив у 34‑й окремій бригаді морської піхоти «Борисфен» ВМС, а потім у 31‑й окремій механізованій бригаді імені генерал‑хорунжого Леоніда Ступницького на Запорізькому та Дніпропетровському напрямках. У родині залишив матір, брата, племінниць та іншу близьку родину.

Нагороди та визнання

Усі три захисники отримали державні нагороди за мужність і відвагу. Анатолій Форись був удостоєний ордену «За мужність» III ступеня, а також кількох відзнак Міністерства оборони та Головнокомандувача. Василь Яцків отримав нагрудний знак «Ветеран війни». Михайло Галушка, хоча і не мав орденів, був визнаний за відданість і професіоналізм у бойових підрозділах.

Сімейне горе та підтримка

Втрата трьох героїв залишила глибокий слід у їхніх родинах. Дружини, діти, батьки та близькі тепер стикаються з важким випробуванням, проте громада Львова та всій України об’єднуються, щоб надати моральну і матеріальну підтримку. Пам’ять про захисників буде жити в серцях людей, а їхній приклад надихатиме нові покоління на захист незалежності.

Проведені церемонії та нагороди підкреслюють важливість вшанування героїв, а підтримка родин демонструє єдність нації у важкі часи.

Львівські