Заголовок: Львів прощається з трьома Героями: Венгриняком, Грибановим і Чекняєвим

11 листопада 2026 р. 20:19

11 листопада 2026 р. 20:19

12 листопада Львів проводжатиме в останню дорогу трьох воїнів, які віддали життя, захищаючи Україну від російської агресії. Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Орієнтовно о 11:40 на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія прощання з полеглими захисниками.

Андрія Венгриняка та Василя Грибанова поховають на полі почесних поховань №87 Личаківського кладовища (вулиця Пасічна), а Дениса Чекняєва — на Голосківському кладовищі, поле №26А, пише ЛМР .

**Андрій Венгриняк (08.12.2001 — 27.08.2025)**

Молодий львів’янин навчався у середній загальноосвітній школі №22 імені Василя Стефаника, а згодом здобув фах оператора комп’ютерного набору у Львівському вищому професійному училищі комп’ютерних технологій та будівництва. Пройшов строкову військову службу.

За спогадами рідних, Андрій відзначався життєрадісністю, доброзичливістю та товариськістю, легко знаходив спільну мову з людьми й захоплювався автомобілями.

Після початку повномасштабного вторгнення чоловік долучився до лав захисників. Він воював на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука “Рубіж” Національної гвардії України.

За мужність Андрія нагороджено медаллю “За поранення” Міністерства оборони України та нагрудним знаком “Ветеран війни”. У загиблого залишилися батьки, хрещені, двоюрідні брати й сестри.

**Василь Грибанов (19.03.1988 — 08.11.2026)**

Уродженець села Іжевка на Донеччині здобув освіту в Костянтинівському ліцеї №1 та Донецькому інституті техніки і менеджменту. З 2007 року проходив службу у військових частинах А1302 та А2730.

Близькі згадують Василя як щиру, працьовиту людину з умілими руками, яка понад усе цінувала час із дітьми та щиро любила Україну. Військова справа стала справжнім покликанням чоловіка.

Він брав участь в АТО та Операції Об’єднаних сил. З 2018 року служив у Краматорському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а у 2023-му повернувся на фронт — захищав Донецький напрямок у складі 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр”, 145-го окремого ремонтно-відновлювального полку та 10-ї бази вимірювальної техніки Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю “За участь в АТО” та нагрудним знаком “Ветеран війни”. У Василя залишилися дружина, четверо дітей — двоє синів і дві доньки, мати та брат.

**Денис Чекняєв (11.07.1980 — 08.11.2026)**

Рівнянин за народженням, Денис навчався у львівській школі №73, здобув вищу освіту в Національному університеті водного господарства та природокористування, пройшов військову кафедру, а згодом навчався у Львівській політехніці. Працював інженером у Львівдіпроводгоспі, пройшовши шлях до головного інженера, згодом — у компанії “Галвікнопласт”, також мав власну справу у сфері вентиляційних систем.

Рідні описують Дениса як щиру, відповідальну людину з гарним почуттям гумору, яка завжди була готова допомогти іншим. Він був представником третього покоління військових у родині, захоплювався музикою та грою на гітарі, любив подорожі, риболовлю, гірські походи. Восени разом із дружиною піднявся на Говерлу, займався дзюдо та цікавився мовами.

Із початком повномасштабної війни Денис став на захист держави, воював на Південно-Слобожанському, Донецькому та Дніпропетровському напрямках у складі 10-ї бази вимірювальної техніки Збройних Сил України.

Він нагороджений відзнакою Командування Сил логістики ЗСУ “Хрест логістики”, нагрудним знаком “Ветеран війни” та численними грамотами за заохочення. У Дениса залишилися дружина, донька, брат, дядько, дві тітки, друзі та побратими.

Львівські