У Смолині відкрили меморіальні дошки полеглим Захисникам України

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

У Смолині відкрили меморіальні дошки полеглим Захисникам України

12 листопада 2026 р. 22:13

12 листопада 2026 р. 22:13

У Смолині на фасаді місцевої школи відкрили меморіальні дошки на честь полеглих Захисників України — уродженців та випускників цього навчального закладу, які віддали життя за свободу і незалежність держави. Відтепер стіни школи нагадуватимуть учням і односельцям, якою ціною виборюється українська свобода.

На пам’ятний захід прийшли родини загиблих військових, мешканці села, представники громади, педагоги та школярі. Прозвучали спогади про воїнів, діти читали вірші, лунали патріотичні пісні. У виступах відчувались вдячність, гордість і глибокий сум за тими, хто вже ніколи не повернеться до рідної школи.

Під час церемонії згадали Івана Корнагу — уродженця і мешканця Смолина, турботливого батька чотирьох синів. Він добровільно став до лав українського війська. Його життя обірвалося 14 червня 2022 року під час артилерійського обстрілу. Для рідних Іван Кornaга назавжди залишиться люблячим чоловіком і батьком, а для односельців — відважним Захисником.

Також вшанували пам’ять Юрія Пруса — хлопця із села Сопіт. Він був добрим, веселим, працьовитим і сміливим. У серпні 2024 року добровільно приєднався до 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, де служив розвідником-санітаром. 16 січня 2025 року загинув унаслідок ворожого нападу, коли його життя лише набирало обертів.

Окремо згадали Володимира Свистовича , який 17 років працював учителем у Смолинській школі. Колеги називали його справедливим, відповідальним і добрим педагогом. У квітні 2024 року він став до лав 7-го Прикордонного Карпатського загону. Після тяжкого поранення, отриманого під час виконання бойового завдання на Луганщині, проходив лікування та мріяв повернутися додому. Однак 11 грудня 2024 року його серце зупинилося.

Присутні вклонилися пам’яті Михайла Гедза , народженого 10 листопада 1990 року в селі Рішин. Він закінчив Смолинську школу, отримав фах будівельника у Львові, мав «золоті руки», був комунікабельним і чуйним. З дитинства разом із дідусем Федором доглядав за сімейною пасікою. Після початку повномасштабного вторгнення, не вагаючись, сказав, що «ховатись не буде», і став до лав 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Під час виконання бойового завдання поблизу села Новомихайлівка на Донеччині він загинув. 4 грудня 2023 року перестало битися серце воїна, який мріяв будувати майбутнє в Україні.

Після відкриття меморіальних дошок учасники заходу поклали квіти на могили полеглих воїнів. Організатори наголосили, що за кожною дошкою — окреме життя, дитинство, шкільні роки, мрії та родини, які й надалі зберігають пам’ять про своїх Захисників. За кожним іменем — біль непоправної втрати та безмежна вдячність за мужність і відданість Україні. Вічна пам’ять і слава полеглим Захисникам України.