Якісна комунікація під час війни винятково важлива: що відбувається з українцями, пояснює експертка

25 вересня 2024 р. 17:51

25 вересня 2024 р. 17:51

Журналістка Гард.City у рамках проєкту «Медіатори громад» продовжує низку інтерв’ю з представниками громадськості та фахівцями. Сьогодні первомайчанка Юлія Мудра, психологиня, громадська активістка, розповість свої спостереження про те, як змінилася комунікація під час війни.

Знайомство

— Розкажіть, будь ласка, про себе: хто ви за фахом, де навчалися, де працюєте?

— Мене звати Юлія Мудра, я працюю дитячою та сімейною психологинею онлайн-платформи SafeWomenHUB .

Моя спеціалізація також включає юридичну психологію. Я є членкинею Національної психологічної асоціації України та Європейської федерації психологічних асоціацій (EFPA).

Щодо освіти, я пройшла навчання в сфері психології, розуміючи, що моє покликання — допомагати людям справлятися з життєвими викликами, підтримувати їх на шляху до зцілення. Як психологиня, вірю, що кожна людина має внутрішні ресурси, які можна відкрити через терапію. Це як один із моїх улюблених принципів: «Психологія — це наука про те, як допомогти людині знайти в собі сили для змін і стати кращою версією себе».

«На психологічний стан населення впливає загальний рівень виснаження у суспільстві»

— Як, на вашу думку, війна вплинула на психологічний стан населення?

— Війна в Україні має надзвичайно важкий і комплексний вплив на психологічний стан населення через масштабність бойових дій, тривалість конфлікту та величезні втрати. Одним із найпоширеніших наслідків є розвиток посттравматичного стресового розлад у (ПТСР). Багато українців, включаючи військових, волонтерів та цивільних, які опинилися під обстрілами або стали свідками насильства, стикаються з нічними кошмарами, тривожними станами та раптовими спогадами, що викликають сильний стрес.

Також значно зріс рівень тривожних розладів . Постійна невизначеність щодо безпеки, майбутнього, житла та економічної стабільності, а також страх втратити близьких людей постійно тримає українців у стані тривоги. Це може призводити до хронічного стресу та інших психосоматичних проявів.

Не можна не згадати про депресію , яка в умовах війни часто виникає через відчуття безсилля, втрату домівки, роботи та соціальних зв’язків. Люди, які зазнали особистих втрат, особливо близьких родичів чи друзів, часто стикаються з глибокими емоційними травмами.

Війна має також серйозний вплив на дітей . Діти, які стали свідками руйнувань, проводили час у бомбосховищах або втратили рідних, часто демонструють підвищену тривожність, порушення сну та навіть агресивну поведінку. Ці наслідки можуть бути тривалими і вимагатимуть особливої уваги до їхнього психологічного стану.

Масова міграція також є значним чинником стресу. Українці, які вимушені були покинути свої домівки, стикаються з адаптаційними труднощами, відчуттям ізоляції та невизначеності в новому середовищі.

Окремо слід згадати про волонтерів та військових . Виснажлива робота в умовах ризику та надмірне емоційне навантаження можуть призводити до вигорання, втрати мотивації і навіть депресивних станів.

Варто розуміти, що на психологічний стан населення впливає не тільки індивідуальний досвід, але й загальний рівень виснаження у суспільстві: постійні ракетні удари, повітряні тривоги, зруйнована інфраструктура та економічні труднощі. Подолати ці виклики допоможе доступ до психологічної підтримки, яку можуть забезпечувати як держава, так і громадські організації та міжнародні партнери.

Фото: з особистого архіву Юлії Мудрої

«Робота психолога — це не про проєкти, це про допомогу»

— Хто є вашими клієнтами? Яких більше за віком, статтю, чи це дорослі, чи діти? З яких регіонів вони переважно, чи є якась тенденція?

— Мої клієнти з усіх куточків України. Серед них навіть ті, хто перебуває на тимчасово окупованих територіях. Здебільшого це дівчата, жінки та підлітки. Більшість звернень від жінок, які потребують психологічної підтримки через війну, втрату чи інші кризові ситуації. З підлітками ми працюємо над проблемами, пов’язаними з тривожністю, стресом, соціальними складнощами та адаптацією до нових умов.

Я активно працюю в кількох важливих проєктах. Один із них — це SafeWomenHUB, онлайн-платформа, яка надає невідкладну та комплексну психологічну, соціальну та правову допомогу жінкам і дівчатам, що постраждали від війни. Це дуже важлива ініціатива, оскільки вона створює безпечний простір для жінок, які пережили насилля або втратили свої домівки.

Інший проєкт, у якому я залучена, — це SupportME, спеціалізована платформа для підлітків. Вона допомагає їм отримати комплексну підтримку, яка необхідна в часи кризи — не лише психологічну, а й соціальну та правову. Це особливо важливо для молодого покоління, яке потребує особливої уваги і підтримки під час війни.

Але робота психолога — це не про проєкти, це про допомогу, тому всі запити на допомогу, які надходять від клієнтів Міжнародного благодійного фонду «Українська фундація громадського здоров'я» як дітям, так і дорослим, завжди беру в роботу.

«Війна істотно вплинула на зміст, стиль та канали спілкування»

— Редакція Гард.City працює в проєкті, який вивчає тему комунікації. Можете поділитися своїми спостереженнями: чи змінилася комунікація під час війни?

— З початком повномасштабного вторгнення в Україні комунікація на особистому та суспільному рівнях зазнала кардинальних змін. Війна істотно вплинула на зміст, стиль та канали спілкування, якими ми користуємося для взаємодії. Ось кілька важливих аспектів, що ілюструють ці трансформації.

• Зміна тематики. Війна стала головною темою обговорення, витіснивши інші питання на другий план. Особисті розмови, соціальні мережі та медіа наповнилися темами виживання, безпеки, військових дій, волонтерства, допомоги армії та постраждалим. Питання евакуації, переміщення та надання гуманітарної допомоги стали частиною повсякденних обговорень.
• Патріотизм та згуртованість. Суспільство об’єдналося перед обличчям спільної загрози, що знайшло відображення в комунікації. Патріотичні теми, символи національної ідентичності — український прапор, герб, пісні — стали потужними інструментами об’єднання та мобілізації на підтримку армії і країни. Гасла єдності та стійкості стали центральними у спілкуванні.
• Швидкість та ефективність інформації. У війні інформація стала питанням життя і смерті. Люди активно користуються месенджерами (Telegram, Viber) та соціальними мережами для отримання термінових новин про безпеку, маршрути евакуації, гуманітарну допомогу. Важливість швидкої комунікації стала ключовою для виживання.
• Боротьба з дезінформацією. Зі збільшенням фейкових новин, пропаганди та маніпуляцій суспільство стало обережніше ставитися до джерел інформації. Медіаграмотність набрала нових обертів, адже люди усвідомлюють важливість перевірки інформації, щоб не стати жертвами дезінформаційних кампаній.
• Соціальні мережі як інструмент об’єднання. Платформи, як Facebook, Instagram, Telegram, перетворилися на головні майданчики для координації волонтерських ініціатив, збору коштів та мобілізації громадян на підтримку армії. Окрім цього, соцмережі стали простором для психологічної підтримки та солідарності, де люди діляться переживаннями та отримують допомогу.
• Віддалена комунікація та емоційна підтримка. Через небезпеку, багато людей перейшли на дистанційні форми спілкування. Навіть ті, хто раніше не користувався технологіями, стали активно використовувати відеозв'язок для роботи, особистого спілкування та суспільних ініціатив. Війна також посилила потребу в емоційній підтримці, що проявилося в збільшенні кількості онлайн-ініціатив для надання психологічної допомоги.
• Перехід на українську мову. Для багатьох українців війна стала каталізатором переходу з російської на українську як жест спротиву агресору та зміцнення національної ідентичності. Це особливо відчутно у публічній та онлайн-комунікації, хоч в особистому спілкуванні на побутовому рівні російська мова ще залишається.

Загалом війна докорінно змінила спосіб комунікації в Україні, зробивши її швидшою, патріотичною, емоційно насиченою та життєво важливою для суспільства.

У складних умовах війни комунікація перетворюється на потужний інструмент, здатний координувати дії, розповсюджувати критично важливу інформацію та підтримувати психологічну стійкість населення.

Ця форма взаємодії — справжній ключ до виживання, злагодженої координації та підтримки морального духу. Вона повинна бути швидкою, точною, надійною і зосередженою на захисті людей, а також на збереженні суспільної стійкості в умовах кризи. Якісна комунікація стає тією основою, на якій будується довіра, спільність та надія на краще майбутнє.

Миколаївські