У Первомайську презентували збірку поезії та прози військових #Голоси

17 жовтня 2024 р. 12:55

17 жовтня 2024 р. 12:55

У Первомайському краєзнавчому музеї пройшла презентація книги «Голоси. Антологія військових письменників». Представляти книгу приїхали упорядниця видання та засновниця Всеукраїнського форуму військових письменників Тетяна Пилипець разом із волонтеркою та поеткою Ольгою Криштопою. Захід проходив у рамках артмарафону Вінграновський — 2024. Вдалося поспілкуватися з авторками проєкту і журналістці Гард.City.

«Вшанування пам’яті працює тільки тоді, коли люди діляться своїми історіями»

Як повідомила Тетяна Пилипець, це уже третій мистецький вояж Україною та 65-та презентація книги. За дванадцять днів вони мають відвідати п'ятнадцять міст. До Первомайська потрапили виключно через запрошення організатора Артмарафону Вінграновський — 2024 Олександра Висоцького. «Він наш давній друг, — розповідає пані Тетяна, — і амбасадор нашого форуму. Він дуже багато мені допомагає як директорці форуму. Олександр дуже хотів, аби я на власні очі побачила ваші місця та познайомилася з тими, кого ми зможемо долучити до нашого проєкту. До речі, уже розумію, що від Первомайська ми запросимо дружину захисника України Дениса Кривого. Форум завжди відбувається на початку травня до Дня української піхоти. Ми віддаємо шану основі української оборони, нашим піхотинцям. Тому, я думаю, з Первомайська обов’язково когось запросимо на форум і таким чином і географію будемо збільшувати, і нові імена будемо відкривати. Бо вшанування пам’яті працює тільки тоді, коли люди діляться своїми історіями. Дуже складно поважати, любити, пам’ятати, коли це «десь там». А коли ти дізнаєшся про людину, вона тоді залишається в пам’яті».

Що відомо про форум та книгу «Голоси. Антологія військових письменників»

У 2019 році за участі директорки Львівської обласної бібліотеки для юнацтва імені Романа Іваничука Тетяни Пилипець народився Всеукраїнський форум військових письменників, платформа, на якій діючі військові ЗСУ, журналісти, ветерани АТО/ОСС, волонтери мали змогу потоваришувати, презентувати свої книги, почути слова вдячності і надиху. З початком повномасштабного вторгнення автори форуму стали на захист України. У альманасі #Голоси зібрані прозові та поетичні тексти, також роздуми тридцяти учасників Всеукраїнського форуму військових письменників, що стали рефлексіями, а почасти і хронологією пекельних місяців 2022-2023 років. Видавець — Ігор Степурін, голова Благодійного фонду «Бібліотечна країна»; видавець, засновник і директор з проєктів видавництва «Саміт-Книга». Перший тираж книги склав 2 000 примірників, нині видали ще 1 000. Проєкт «Слідом за #Голосами» реалізується за підтримки державної установи Український інститут книги за кошти державного бюджету України.

Тетяна Пилипець — про проєкт «Голоси. Антологія військових письменників»

— Наш проєкт — це є форма «Антології військових письменників» у Львові, в бібліотеці імені Романа Іванчука, — розповідає Тетяна Пилипець. — Коли почалася велика війна, наші автори, які на той момент уже об’єдналися навколо форуму, а їх уже було близько ста, практично всі відправилися на фронт. Ми майже вже не чули їхніх голосів з фронту, тож намагалися хоча б те, що лунало, записати як короткі відео та ширити їхні тексти. А в кінці жовтня 2022 року ці наші пошуки голосів вилилися в таку книжку. Тут всього тридцять авторів, ті, хто в 2022-му залишив нам хоча б свої перші творчі реакції на війну. Тут також є військові волонтери. До того на форум не приїжджали волонтери, ми з ними не комунікували, але бібліотека на площі Ринок, 9, там, де і досі є величезний волонтерський центр. І коли я поряд з тими людьми проводила більшість свого часу, то неможливо було не долучити їх. Коли антологія з’явилася, її підтримав Інститут книги. Тисячу примірників було передано в бібліотеки України, і мені дуже захотілося, щоб про цих людей і про цю ідею дізналися якомога більше. І знову Інститут книги дав добро, допоміг нам із паливом — і ми сіли в нашу маленьку автівочку.

— Спочатку поїхали до ближніх своїх сусідів, на заході України. А це вже третій великий виїзд. За 12 днів маємо відвідати 15 міст, — ділиться задумами Тетяна. — І це буде фінал поки що. Ми зараз відчуваємо, що це дуже класна була ідея. Нам не всюди вдається авторів витягти з фронту, але в більшості випадків все-таки вдається, і тоді ми з моєю колегою, волонтеркою з Шептицького, волонтеркою нашого форуму, дуже талановитою авторкою, тішимося, коли хтось із фронту може долучитися. Більшість часу віддаємо їм, але коли немає поряд наших побратимів та посестер, то ми стаємо їхніми голосами і розповідаємо про тих, хто під цією обкладинкою знайшов своє авторське місце.

— За кожним, хто є в антології, є ще три-чотири автори, які в антологію не увійшли, бо в 2022 році просто не було ресурсу, не мали можливості творчість свою представити, — продовжує Тетяна. — Дехто вже залишився голосом назавжди, на жаль. Тому ідея ось така. Коли працюєш з людьми і з книгами, то відгук дуже знаходиться, бо більшість розуміє, що антології не завжди мають веселу долю. Дуже часто антології залишаються на поличках неоціненими, бо щоб полюбити когось із такої книжки, треба просто дізнатися. А коли таке групове зібрання, то важко відкрити для себе зсередини особисто. Тому для цього є ми.

— Можете розповісти про одного із авторів на ваш вибір? — прошу.

Василь Паламарчук загинув у донецькому Ньй-Йорку Автор: Наталія Клименко

— Я засновниця і директорка форуму, — відповідає Тетяна. — Для більшості із авторів антології я є просто посестра, літературна мама. Тому, розумієте, що всі мені дорогі. Напевне зараз вам скажу про людину, яка два з половиною місяці тому загинула в донецькому Ньй-Йорку. Це Василь Паламарчук, дуже життєрадісний та позитивний, який про страшні речі умів говорити легко, жартуючи. До речі, тут у вас в музеї є прапор, коли він служив ще в АТО, бо у великій війні він був у Київській теробороні, в 28-й бригаді. Там він служив до того, як його рідні Олешки були окуповані неочікувано для всіх українських патріотів. Василь Паламарчук, по-перше, з півдня, а ми на півдні України 1 січня оголошуємо премію пам’яті Василя за військовий гумор «Смішно про страшне» і дуже сподіваємося, що із Первомайська будуть кандидати в преміанти.

— Як ви розширюєте коло авторів? — ставлю наступне запитання.

— Одна із внутрішніх наших місій — знаходити друзів для форуму. Ми запрошуємо не тільки авторів, ми запрошуємо уже другий рік родини загиблих героїв, які пропагують їхню творчість або пишуть про них меморіальні книги, або знаходять спадок, який до того не був надрукований. Я вже зараз розумію, що з Первомайська хотілося б запросити дружину Дениса Кривого Галину Волгіну. Я думаю, що ми скомунікуємо з родиною, бо для них важливо, щоб про їхню рідну людину чули. Але я завжди говорю, що це навіть важливіше для нас, аніж для самих родичів.

— А як з документуванням?

— Ми своєю місією не бачимо прямого документування. Але точно знаємо, що частина наших авторів, особливо ті, які пишуть в жанрі публіцистичному або в жанрі щоденника, вони вже стають авторами документування і зараз вже є цінними для тих, особливо міжнародних організацій, які документують злочини війни. Ми тут опосередковано теж відчуваємо себе дотичними до документування пам’яті.

Ольга Криштопа Автор: Наталія Клименко

Далі Ольга Криштопа — волонтерка, поетка, вчителька — розповіла про свою участь у проєкті, читала свої поезії зі збірки «Ключі» та розповідала життєві історії авторів антології.

На пам'ять авторки проєкту подарували музею картину художника Андрія Набока «Після перших вибухів у Львові» та збірку поезій Ольги Криштопи «Ключі».

Миколаївські