Тварини та їхні люди: історії волонтерів з України, що рятують тварин під час війни, і досвід Європи

23 листопада 2024 р. 12:23

23 листопада 2024 р. 12:23

Вивірки, птахи, коти, собаки. Дикі й домашні, чотирилапі і пернаті, зовсім різні створіння. Що між ними спільного? Усіх цих тварин рятують люди-волонтери. Журналістка зібрала чотири історії порятунку тварин людьми із різних регіонів України. Істоти, яким допомогають волонтери, дуже розмаїті. Проте у всіх історіях лунає однаковий лейтмотив: як до повномасштабного вторгнення, так і під час війни окремі люди знаходять можливість і ресурси, щоб годувати, лікувати, доглядати чотирилапих і крилатих. Де вони беруть кошти, хто підтримує, чи допомагає держава: читайте на Гард.City. Також ми трохи дослідимо європейський досвід у порятунку тварин і порівняємо з українським.

Для вашої зручності пропонуємо інтерактивне меню: натискайте на посилання, щоб перейти до певного розділу.

• Історія перша. Як Анна Приходько з Київщини стала волонтеркою з вивірок.
• Історія друга. Як подружжя Ірини і Валерія Снопко понад 15 років рятують диких птахів .
• Історія третя. Як Оксана Поноченюк з Первомайська декілька років рятує котів і собак.
• Історія четверта. «Дім котів» на Житомирщині збудували у 2022-му: 236 котів і 5 собак потребують підтримки.
• Велика Британія: досвід захисту й адопції тварин .
• Німеччина: не існує поняття безпритульних тварин .
• HAU, UAnimals, URSA: Українські служби порятунку тварин .
• Чого бракує зоозахисній діяльності в Україні?

Історія перша. Як Анна Приходько з Київщини стала волонтеркою з вивірок

З Анною Приходько журналісти Гард.City познайомилися не випадково. У нашої редакторки наразі теж живе вивірка Келя . Небайдужі первомайці підібрали білченя, яке мало загинути, але утримувати самі були не в змозі, тож знайшли волонтерку в особі Галини Давидової. А докладні консультації з утримання та харчування Келі надала саме пані Анна.

Перших більчат Анна Приходько вигодувала під час карантину навесні 2020 року. Випадково побачила, як вивірка переносить малечу через дорогу. Білку збила автівка, врятувати її не вдалося. Тож Анна вирішила порятувати малят, яким було днів 5. Без досвіду було дуже важко, вигодувати вдалося одне білченя. А далі знайома принесла ще білочку із черепно-мозковою травмою. « І понеслося ... — згадує Анна. — Так я стала волонтеркою по білочка х».

Анні приносять травмованих тваринок, малечу, яка потребує вигодовування.

Четверо залишилися до весни, бо поки надто слабкі, щоб випускати. А деякі тварини мають такі травми (черепно-мозкові або переломи), що залишаються жити у людини назавжди.

Тварини — не реквізит для фото

До Анни потрапляють не тільки вивірки, а ще й кролі, мурчаки, пацючки, навіть якось принесли горішкову соню, сплутавши її з білченям. Волонтерка роз’яснює людям: якщо знайшли тваринку, не варто забирати з лісу восени, або залишати поза схованкою, бо у цей час соні впадають у сплячку до весни. Натрапили на сплячу соню? Поверніть її назад у схованку та акуратно прикрийте листям і травою. Це найкраще, що ви можете зробити для тваринки, аби вона благополучно пережила зиму.

Люди знайшли в лісі горішкову соню: волонтерка дбатиме про неї до весни Автор: Анна Приходько

А от з кроликом та морською свинкою інша історія. Їх люди придбали на пташиному ринку як реквізит для фотосесії, а згодом, як непотріб, хотіли повернути назад на базар. Пухнастикам поталанило потрапити до Анни завдяки небайдужій людині: мурчачку залишила у себе, а кролику підшукує відповідальну родину.

До волонтерки потрапляють не лише вивірки Автор: Анна Приходько

Потрібні шишки, сушені ягоди, нині триває збір на вольєр

За лікуванням тварин Анна звертається до професійних ратологів у ветклініки. Звісно, це вартує коштів. Більшу частину оплачує з власної кишені. Щоб підтримати своїх тварин, виготовляє хендмейд-іграшки, кошти з придбання яких йдуть на закупівлю необхідного. Окрім ліків, тваринкам потрібний різноманітний корм. « Люди думають: білочка — це просто горішки. Ні, це дуже-дуже різноманітний раціон. Сушені ягоди: глід, шипшина, горобина, аронія, малина, сушені гриби, шишки. Не завжди буває можливість піти і десь нарвати ті шишки, а їх треба багато. Доводиться замовляти, купувати ягоди, гриби і дуже багато чого, а це все кошти. Періодично відкриваю збори. Багато людей допомагають. Завдяки людям витримуємо поки », — каже Анна.

Вивірки потребують різноманітного харчування Автор: Анна Приходько

Наразі на її сторінці триває збір на вольєр. Він необхідний білочкам для реабілітації: здичавіння, щоби тварини змогли повернутися у природу. Таким вивіркам варто якомога менше контактувати з людиною, тож потрібен просторий вольєр. Адже випуск без підготовки означає загибель, наголошує волонтерка.

Для реабілітації і випуску у природу вивіркам необхіден вольєр Автор: Анна Приходько

Догляд за тваринками відволікає від війни

На запитання, як вплинуло на діяльність повномасштабне вторгнення, Анна відповідає, що більше людей стали віддавати тварин, а корми значно здорожчали. Проте догляд за тваринами відволікає від поганих думок.

Хендмейд Анна виготовляє, щоб підтримати своїх тваринок Автор: Анна Приходько

Як підтримати Анну та її вивірок? Придбайте в'язані брелоки або хатинку для улюбленця. Можна підтримати коштами або їжею для тварин: будуть вдячні за сушені ягоди, шишки, гриби.

• Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/68JAQzXo9G
• Сторінка виробів @tinynest_critters .

Історія друга. Як подружжя Ірини і Валерія Снопко понад 15 років рятують диких птахів

Цього літа у «Садибі Нюшанік» на Вишгородщині проходили реабілітацію понад триста птахів. Це хижі птахи (яструби, шуліки, боривітри, різноманітні сови); водоплавні (баклан, пелікани); вранові (граки, ворони, галки), а найбільше було лелек. Волонтери садиби вигодували з яєць 17 лелеченят, які виросли, стали на крило і в серпні відлетіли зимувати.

Птахи травмуються через автівки, браконьєрів, обстріли і вибухи

Що трапляється із птахами, що вони потрапляють до рук волонтерів? Травмувалися, потрапили під автівку, випали з гнізд, постраждали через людей (птахи отруюються хімікатами на неправильно оброблених фермерами полях, лебеді заплутуються у браконьєрських сітках, ковтають рибальські гачки). Також нині птахи отримують контузії або травми через вибухи й обстріли, їх привозять з прифронтових районів. Війна впливає ще й тим, що навантаження на притулок зросло, адже багато прихистків після початку повномасштабного вторгнення зачинилися, а люди стали приносити більше птахів. Також здорожчали корми.

Розраховуємо на себе і друзів, постійних спонсорів немає

Волонтери «Садиби Нюшанік» витрачають на порятунок пернатих власні кошти. Підтримки від держави чи від громади немає. На початку вторгнення росіян було більше волонтерської допомоги із Заходу, тепер треба розраховувати в основному на себе. Друзі допомагають, каже пані Ірина, але постійних спонсорів немає. А ліки та огляд фахівців-орнітологів вартують коштів, адже порятунок живих створінь — справа важлива. Ще потрібно збудувати домівку для лелек, щоб птахам які залишилися, тепло зимувалося. Проте волонтери не просять коштів, адже розуміють, що нині необхідні донати на ЗСУ. « Завжди потрібна риба, адже пелікани з'їдають 5-6 кілограмів на день , — відповідає Ірина на питання, як підтримати прихисток. — А ще — сіно або солома на підстилки ».

На день потрібно 5-6 кілограмів риби Автор: Ірина Снопко

Птахи — це не просто мила картинка, це відповідальність

Ірина також наголошує на проблемі ставлення деяких людей до тварин, як до речей, іграшок, антуражу для фотосесії. « Сову взяли на один день, щоб відсвяткувати день народження дитини у стилі Гаррі Поттера ». Добре, якщо птахів після таких фотосесій не перепродають знов, а віддають волонтерам, тоді пернаті мають шанс повернутися у природу. А в інших людей птаха жила без належного догляду і годівлі. Волонтери не змогли її врятувати.

Волонтери наголошують на тому, що не можна ставитися до живих істот як до розваги чи способу заробити. Птах, як і будь-яка тварина, — це це просто милота і задоволення, це велика відповідальність.

Як підтримати птахів: ось посилання.

• Карта Приват: 4731 1856 2759 7054.
• Карта Приват ГО САДИБА НЮШАНІК: 5169 3351 0881 0595.
• Карта Монобанк: 4441 1110 4151 6489.
• PayPal [email protected]
• Сайт: https://sos-birds.org/
• Фейсбук сторінка .
• Інстаграм .

Історія третя. Як Оксана Поноченюк з Первомайська декілька років рятує котів і собак

Якось, йдучи на роботу пішки, Оксана помітила багато вуличних собак і цуценят. Тварини були настільки голодні, що їли хліб. Почала підгодовувати. Невдовзі собак стало ще більше, бо народжувалися нові цуценята. Оксана доглядала за ними, підгодовувала. Знадобилося три роки, щоб привчити безхатніх собак до рук і стерилізувати. Уже упродовж трьох років ці собаки не розмножуються. Проте, зазначає Оксана, місто однак потопає у безпритульних тваринах.

« Дівчат не хочуть брати, бо будуть народжувати, а витрачати кошти на стерилізацію не хочуть, хлопців не хочуть брати, бо каструвати проти чоловіки через якусь там « солідарність » . Ставляться безвідповідально до тварин ». Найтяжче, за словами волонтерки, це транспорт і перетримка собак після стерилізації. Тварину потрібно перетримати не менше 10 діб, а дику собаку не забереш у квартиру. Із цим допомагають рідні та друзі.

Корм Оксана купує за власний кошт, також вкладає гроші у стерилізацію тварин. Деякі кошти для тварин вдається отримати від благодійних лотерей, які влаштовує, розігруючи вишивані роботи, виготовлені власноруч. Про наслідки повномасштабного вторгнення для міських тварин Оксана каже: « Тварин стало набагато більше. Багато людей виїхали і досі виїздять за кордон, покидають своїх тварин, вони розмножуються і гинуть ».

Історія четверта. «Дім котів» на Житомирщині збудували у 2022-му: нині тут живуть понад дві сотні тварин

Вікторія Іщенко, засновниця ГО «Дім котів» у Радомишлі, опікується притулком разом зі своєю мамою, підтримують рідні. Тваринам допомагали завжди і, отримавши у спадщину від бабусі приватний будиночок, вирішила створити притулок. Дізнавшись про це, люди почали зносити тварин з усіх усюд.

Навіть коли росіяни перекрили трасу, не думала покинути тварин

Тож у 2021-му родина взяла кредит, щоб збудувати прихисток. А у 2022-му почалося повномасштабне вторгнення. « На початку вторгнення російські війська перекрили житомирську трасу, було геть складно з харчуванням. Але, на щастя, їх швидко відігнали », — пригадує Вікторія. Але навіть не думала про те, щоб виїхати і покинути тварин, тож наприкінці 2022 офіційно зареєстрували ГО «Дім котів».

Із початком повномасштабного вторгнення тварин стало ще більше: люди виїздили і залишали їх, також тварин потрапляли із зони бойових дій. Багато тварин потрапляли у притулок скаліченими, і не завжди через обстріли. « Є коти, які втратили лапи, потрапивши в капкани, які розставили люди. Є тварини, обстріляні кулями з повітряної рушниці, з вибитими очима. Одну собаку на швидкості викинули з автівки, їй довелося ампутувати лапу. Є котик, якому людина вибила щелепу. Його теж довго лікували, частини нижньої щелепи у нього немає, але він себе чудово почуває, гарно їсть та живе своє котяче життя », — розповідає Вікторія невеселі історії своїх підопічних.

Добре, що цим тваринам врешті пощастило, вони мають прихисток і корм, а найголовніше — любов. Вікторія наголошує: завжди хотіла, щоб тварини жилине в клітках, а на волі, тож збудували для них кімнати із виходом у вольєр, де можна гуляти на сонечку.

Допомога від іноземних фондів різко зменшилася, а від місцевої влади й держави підтримки немає

Утримання притулку обходиться щомісяця у круглу суму, тільки на корм потрібно понад 40 тисяч гривень. А ще лікування, стерилізація, опалення. «Дім котів» виживає за рахунок власних коштів родини та пожертви людей. На початку російського вторгнення була підтримка від іноземних благодійних фондів, зараз вона різко зменшилася. Від держави або місцевої влади підтримки взагалі немає. Тож виживати дедалі тяжче, а тварин стає все більше: прилаштувати дуже складно, натомість люди привозять навіть домашніх тварин, які стали їм непотрібні.

Надсилайте сухі та вологі корми, деревний наповнювач, пелюшки, простирадла та дряпки за адресою: Житомирська область, м. Радомишль, Нова пошта 1, Іщенко Вікторія. Або підтримайте фінансово:

• Приватбанк: 5169 3351 0068 1879, ПБ ГО Дім котів.
• PayPal [email protected]
• Банка моно: https://send.monobank.ua/jar/6DwbNrfDcE .

У всіх чотирьох історіях різних людей і тварин простежується спільне: байдужість (або й жорстокість) більшості людей до тварин і відсутність підтримки владою волонтерів, котрі їх рятують. Вирішення цих проблеми сприяло б поступовому виправленню ситуації із безпритульними тваринами у нашій країні. Подивимося на досвід Європи: Гард.City розпитав знайомих з Великої Британії та Німеччини щодо становища із тваринами, хатніми і дикими.

Велика Британія: діє найстаріша і найбільша організація із захисту тварин у світі

Віктор живе у містечку Ексетер в Англії. Кілька років тому у родину взяли песика, а цьогоріч ще одну собачку. « Для тварин є притулки, які належать різним благодійним установам. Там тварин доглядають, лікують і віддають людям, які бажають забрати їх в свою сім'ю, але тільки після ретельної перевірки обставин. Перевіряють домівку, щоб було місце, чи є діти, інші тварини. Перевіряли також, чи достатньо високий паркан і чи нема в ньому дір, щоб собака не міг втекти ». Стерилізація, коли береш тварину з притулку, обов'язкова, якщо немає протипоказань: це залежить від віку тварини і стану її здоров'я.

Не всі власники стерилізують улюбленців, тож буває, що тварини опиняються на вулиці, звідки і потрапляють у притулки. Для прикладу, в Англії є спеціальна посада Dog Warden ( кінолог, дослівно — собачий наглядач ). Це людина, котра займається доглядом за собаками, виловлює безпритульних і передає їх у прихистки. Також існують ферми для розведення тварин. Контрабандою завозять з Європи породистих цуценят, щоб продавати. Часто таких тварин утримують в неналежних умовах, у брудних приміщенням, не годують. Ці випадки виявляють, люди отримують покарання, а тварин передають у притулки, де шукають їм відповідальні родини.

А як щодо диких тварин? Віктор розповідає: « Одного разу знайшли на дорозі поранену пташку, грака. Відвезли ветеринарам, котрі сказали, що подбають про неї та зв'яжуться з RSPCA ».

Фінансування британського зоозахисту: донати, державна ініціатива Gift Aid, надає кошти місцева влада

Довідка : RSPCA (Royal Society for the Prevention of Cruelty to Animals) — Королівське товариство захисту тварин від жорстокого поводження. Це благодійна організація, заснована в 1824 році, яка працює в Англії та Уельсі та займається захистом тварин і забезпеченням їхнього добробуту. RSPCA є найстарішою і найбільшою організацією із захисту тварин у світі та однією з найбільших у Великій Британії. Фінансується в основному за рахунок добровільних пожертв. Це регулярні донати від людей, заповіти, надходження від філантропів. Також є Gift Aid (держава додає до донату 25%, повертаючи податок з кожного фунта).

Окрім RSPCA, у багатьох містах Великої Британії є організації, які займаються захистом тварин. Інші благодійні організації надають їм гранти. Ці кошти можуть мати обмежене використання, наприклад: тільки для собак Бірмінгема тощо. Також є практика, коли люди віддають речі у магазини, котрі продають їх (по типу секонд-хенд), а виручені кошти передають на допомогу тваринам. Дехто продає хенд-мейд, вироби ручної роботи. Також притулками виплачує кошти місцева влада на підтримку їхньої діяльності.

Німеччина: не існує поняття «бродячі тварини»

Також Гард.City розпитав первомайчанку Олесю Ротар, котра наразі живе у Німеччині, про її досвід: як родина взяла тваринку з місцевого притулку. Розповідає пані Олеся:

« У Німеччині не існує такого поняття, як бродячі тварини. Хіба що, окрім лисиць.

Донечка хотіла собі кошеня манюню, а за такими крихітками велика черга. Тож поїздили ми по декільках містах і зупинилися на 6-місячній брюнетці Бабсі.

Киця Бабсі Автор: Олеся Ротар

Спочатку я пройшла співбесіду в притулку: чи я мала раніше тварин, чи знаю, як годувати, як доглядати. Скільки годин тварина буде вдома сама. Якщо ми поїдемо у відпустку, хто доглядає за нею. Потім підписала зобовʼязання, що найближчим часом зроблю операцію з небажаної вагітності. Оплатила 60€. Наступного дня прийшли з переноскою і забрали красуню додому. Також отримала попередження, що в будь-який момент, без попередження, до нас можуть завітати волонтери і перевірити, як живе киця.

Як виглядають притулки в Німеччині? Це невелика територія з декількома вольєрами. Щоби зайти в вольєр, потрібно одягти одноразовий халат та бахіли. Працівники притулку — це волонтери, які отримують невелику оплату, це як Mini Job, тобто не більше 535€ на місяць. Зазвичай в магазинах стоять великі коробки для збору кормів для тварин. Та на регулярній основі проводять дні відкритих дверей, коли відвідувачі приносять корм, спальні підстилки та переноски (часто від своїх тварин), та, звичайно, грошові пожертв и».

Законодавча база і станції порятунку тварин у Німеччині

Викидати тварин у Німеччині заборонено. За це, так само як за жорстоке поводження з тваринами, передбачений штраф до 25 тисяч євро. Якщо ж ви знайшли покинуту або поранену тварину, потрібно звернутися до поліції, щоби передати її відповідно у притулок чи ветеринару. Або звернутися за консультацією до найближчої філії союзу охорони природи чи ветеринарної клініки. Платить за лікування дуже рідко той, хто знайшов тварину. Часто ветеринарна клініка надає таку допомогу безкоштовно, або ж витрати покриває муніципалітет, а якщо тварина домашня, — її власники.

Щодо порятунку диких тварин, як-от: вивірки, їжачки, у Німеччині існують станції порятунку, де працюють волонтери. Усе необхідне купують на пожертви людей, також співпрацюють з ветеринарними клініками. Приміром, у місті Нойс (Neuss) станція порятунку вивірок існує вже майже 20 років.

Українські служби порятунку тварин

В Україні також існують служби, котрі займаються порятунком тварин.

• Служба порятунку диких тварин HAU («Help Animals Of Ukraine») за час повномасштабного вторгнення врятувала понад тисячу тварин: собаки, косулі, зайці, навіть черепахи. Працюють ціодобово, надають екстрену допомогу, лікують, реабілітують та випускають у природу. Також евакуюють тварин з прифронтових територій і зон бойових дій.
• UAnimals діє з 2016 року. Напрямки діяльності: громадська і благодійна діяльність із зоозахисту (вдосконалення українського законодавства щодо захисту тварин, стерилізація тварин, евакуація). Завдяки їм у 2021 році вдалося домогтися ухвалення Закону 1684-ІХ , що передбачає посилення відповідальності за жорстоке поводження з тваринами.
• Із HAU і UAnimals із 2023 року співпрацює Центр порятунку диких тварин URSA на Київщині, створений у 2018 році. Це єдина в Україні організація, де рятують великих хижаків: левів, тигрів, ведмедів, вовків, лисиць і не тільки, кажанам, вивіркам, їжачкам допомагають теж — усім, хто потребує допомоги. Існує Центр виключно завдяки донатам.

Зоозахисній діяльності в Україні бракує залученості та системності

Отже, в Україні також створені великі зоозахисні організації і діє певне законодавство, чому ж досі потерпають стільки хвостиків, а окремі волонтери змушені просити підтримки людей? Зоозахисній діяльності бракує залучення і підтримки з боку держави, місцевої влади, контролю за дотриманням законодавства, а також — обізнаності людей. Доки не буде системності у цій роботі, контролю за виконанням закону про тварин, доки несвідомі люди викидатимуть тварин на вулицю чи під двері волонтерам, доти українські міста потопатимуть у безпритульних тваринах. Що необхідне для покращення ситуації?

• Удосконалення законодавства щодо захисту тварин (дивимось на приклад Німеччини).
• Контроль за дотримання законодавства (нагадаємо, у квітні 2024 року петиція про створення в Україні зоополіції набрала необхідну кількість (25 000) голосів, проте Кабмін визнав це недоцільним).
• Постійна просвітницька робота серед людей щодо законів і правил утримання тварин. Зокрема, систематичне висвітлення проблеми зоозахисту в медіа. Журналісти мають розповідати історії тварин і волонтерів, роз'яснювати людям ситуацію, підтримувати зооволонтерів інформаційно.
• Виділення коштів місцевою владою і державні програми на підтримку волонтерів і організацій, котрі опікуються тваринами (дивимось на приклад Британії).
• У майбутньому — створення нових центрів порятунку чи притулків, щоби такі заклади з'явилися хоча б у кожному районному центрі.

Звісно, хтось може сказати, що поки триває війна, це не на часі. Проте порятунок живих істот на часі завжди: це підтверджують розказані нами історії тварин та їхніх людей, котрі навіть під час війни дбали і дбають про своїх підопічних.

Миколаївські