Слухачі університету третього віку під Різдво вчили українську та власноруч робили головні убори

28 грудня 2024 р. 11:55

28 грудня 2024 р. 11:55

Майстерклас перед Різдвом для слухачів університету третього віку у Первомайську провела майстриня Міра Хоменко. Це була дружня спільна робота, результатом якої стали власноруч пошиті пов’язки на голову. Паралельно авдиторія оволодівала й українською розмовною. Враженнями ділиться журналістка Гард.City.

Слухачі та викладачі університету третього віку у Первомайську Фото: Наталія Клименко

Міра Хоменко — рукодільниця, яка зголосилася провести майстерклас

Кожна зустріч зі слухачками та слухачами університету третього віку, де я викладачкою, — це творчість у поєднанні з розмовною українською. Традиційно тут діляться новинами за прожитий тиждень та оволодівають новими знаннями, бо ж серед студентів університету чимало таких, хто почав розмовляти рідною мовою лише від початку повномасштабного вторгнення. Найстаршій у нашій групі — вісімдесят три. Це неймовірно позитивна та життєрадісна пані Олена. Наймолодшій — п’ятдесят п’ять. Це витончена у смаках пані Любов. Власне, кожна заслуговує на увагу і на окрему розповідь. Думаю, що згодом кожна із них стане героїнею моїх розповідей. А поки хочу розповісти про Міру Хоменко, майстриню-рукодільницю, яка зголосилася провести майстерклас для моїх слухачок та слухачів. Спланували тему шиття, бо ж тут чимало цікавих слів, які варто запам’ятати й використовувати в побуті. Для прикладу: виріб, швачка, кравець, ґудзик, ескіз, закрійник, застібка, кишеня, крій та інші. Міра захопила із собою тканину і ми паралельно почали працювати над виготовленням виробу. Як ви зрозуміли – це пов’язка на голову. Як на мене, то в зимовий час доволі актуальна річ.

Панянки хвацько управлялися з петельним швом, лінійкою відмірювали відстань і щоб рівненько стібок

Учасниці майстеркласу взялися заправляти нитки в голки. Це, напевне, видалося найважчим завданням, бо потім пішло усе, як по маслу. Панянки хвацько управлялися з петельним швом, лінійкою відмірювали відстань і щоб рівненько стібок. Було видно, що хвилини творчості їм приносили величезне задоволення. А пані Любов із тканини зробила дитячу іграшку. Тут же знайшлися ґудзики для очей — справжня тобі творча майстерня.

Поки кипить робота, запитую у Міри, що означає її ім’я, бо ж доволі рідкісне. «Повне — Мирослава, — відповідає майстриня, — що означає «мирна та славна». А для мене ще й «вільна». Мені дуже подобається моє ім’я. По-перше, дуже рідкісне, по-друге – воно моє».

— Шиття — то твоя основна діяльність? — запитую.

— Ні, за фахом я юристка-економістка, а шиття — то моє хобі. До речі, свого часу воно мене виручило добре в житті. Саме ним мені довелося заробляти на життя, та і зараз не покидаю, але поступово змінюю свій напрямок. Сьогодні для мене куди важливіше саморозвиток. Відколи розпочалася повномасштабна війна, я повністю змінила погляд на життя. Я занурилася у волонтерство та стала пізнавати сама себе. Сьогодні для мене важливий етап — ділитися з людьми своїми знаннями. Я раніше проводила для дітей майстеркласи, а сьогодні — новий рівень, нова комунікація, яка приносить задоволення.

Демонструють свої вироби, приміряють і охоче позують на камеру

Поки перекинулися кількома фразами, наші слухачки уже демонструють свої нові головні убори, приміряють і охоче позують на камеру. І стільки світла навколо, стільки радості, бо ж нічого кращого не має, як власноруч виконана робота. Результат, як кажуть «на голові». Збираємося всі разом — і робимо спільну світлину. Мірі всі дякують за майстерклас, мені — за організацію та комунікацію українською, працівницям соцуправління — за теплий прийом. Ми ще ділимося інформацією, розходитися не хочеться, але ж нові справи не дають спокою. Домовляємося про наступну зустріч — під самісінький Новий рік.

Раніше ми писали: у Просторі соціальної адаптації та життєстійкості в Первомайську люди мають можливість спілкуватися і навчатися новому.

Миколаївські