У Південноукраїнську народилася трійня – лише вдруге в історії міста. Відео

05 квітня 2025 р. 07:15

05 квітня 2025 р. 07:15

Зінаїда та Максим Мірошниченки довго чекали на появу дитини у родині. І зрештою отримали потрійне щастя – у них народилися дівчинка та двоє хлопчиків. Коли на світ з’являються одразу троє і більше малюків – рідкісне явище, а для Південноукраїнська тим паче. За всю 50-річну історію міста цей випадок лише другий.

Новонароджені мешканці громади підростають і кріпнуть. Їм уже по чотири місяці. У маленьких людей поступово формується характер, звички та вподобання. А щасливі батьки й досі не вірять у чудо.

Як готувалися до народження дітей, обирали імена, як зіткнулися з труднощами, але, підтримуючи одне одного, успішно долали і продовжують долати їх. Про це та інше ексклюзивно для ЮжкаNews.City розповіли новоспечені батьки.

Мрія, яка здійснилась через 17 років шлюбу

Марко, Максим і Соломія – так нарекло своїх перших дітей подружжя Мірошниченків. Імена підбирали в українських традиціях. Коли на УЗД матуся дізналася, що буде дівчинка, не вагаючись, сказала: «Це Соломія». Підібрати імена хлопчикам, для батьків виявилося трохи складнішим завданням. Зібравши інформацію, визначилися з Марком, а Максима назвали на честь тата, коли він вже народився.

Про діток Зінаїда та Максим мріяли вже довго, але, як каже співрозмовниця, вони вирішили прийти до них лише через 17 років шлюбного життя. Мабуть, так і мало бути, щоб вона пізнала щастя материнства саме у 36 років. Мама її також народила у цьому віці. Зінаїда у сім’ї була третьою і наймолодшою дитиною. «За східним календарем я Дракон і народила ще трьох Дракончиків», – жартує. Звістка про те, що у них буде трійня, шокувала Мірошниченків у хорошому сенсі цього слова.

– Ми були впевнені, що у нас двійня, але на першому УЗД побачили три цяточки – три сердечка. Це був приємний шок. Виходить, що хлопці у нас близнюки, а Соломійка з ними третя.

Пара довго йшла до батьківства, і трійня стала для них справжнім дивом. Автор: Наталя Кравець

Перші хвилювання і радощі

Трійнята з’явилися на світ на 32 тижні вагітності. «Це дуже хороший термін для такого випадку», – зауважує Зінаїда. Подружжя готувалося до того, що в них народяться дітки-поспішайки, тому дуже прискіпливо обирало спеціалізований медичний заклад для пологів. Спільним рішенням зупинилися на обласному перинатальному центрі у Кропивницькому.

– У соцмережах я побачила пости лікарки Туріне з Кропивницького. Вона розповідала про таких діток, як мої. Як лікарі виходжують їх із 600 грамів. Найголовніше, що в цьому перинатальному центрі є дуже хороша реанімація для недоношених новонароджених. Це була ключова умова для нас із чоловіком. Ми підбирали медичний заклад не для себе, а для дітей. Знаю, в Європі простіше, а в нашій країні та ще й під час війни – все дуже складно. Перебування в центрі для нас було безкоштовним. Звичайно, ми купували певні препарати, якщо хотіли, щоб вони були ефективніші, ніж ті, що були в наявності в лікарні, але за перебування не сплачували.

25 листопада 2024 року малюки з’явилися на світ шляхом кесаревого розтину, народившись трохи раніше терміну. Автор: Наталя Кравець

Народження трійні

За 17 хвилин до опівночі 25 листопада 2024 року через кесарів розтин народилася трійка немовлят: Марко з вагою 1,620 кг та зростом 43 см, Максим – 1,360 кг і 41см, Соломія – 1,670 кг та 43см. Два тижні новонароджені перебували у відділенні інтенсивної терапії під наглядом медиків, згадує Зінаїда. Коли діти почали дихати самостійно без спеціального обладнання, їх перемістили в палату до мами.

– Це було 6 грудня, якраз на Миколая. Спочатку мені принесли хлопців. Я була тоді сама, бо чоловік поїхав у місто на роботу. Дуже хвилювалася, що не впораюся. Вони були такі малесенькі, й мені стало страшно. Наступного дня приїхав чоловік і деякий час ми були вже вдвох, поки я не звикла. Через п’ять днів принесли Соломійку. У мене знову паніка: я одна, а їх троє. Чоловік підтримував мене морально, а коли зміг, повернувся з Південноукраїнська до нас.

У Кропивницькому родина Мірошниченків пробула півтора місяця, допоки малеча не навчилася їсти з пляшечок та почала набирати вагу. Спочатку було дуже складно і мамі, і дітям. Малюки часто плакали, спали по 40 хвилин. Зінаїді вдавалося лягти відпочити лишень години на чотири за всю добу.

І так відбувалося поки не відпрацювали режим. З чітким розпорядком дня стало набагато легше. Тепер все за часом: сон, ігри, прогулянки. Наразі вийти на прогулянку вдається лише один раз на день. Спустити й підняти три люльки з дітьми на шостий поверх, де мешкає багатодітна родина, – справа не проста.

До народження трійні Мірошниченки готувалися заздалегідь і серйозно. Зробили ремонт у своїй трикімнатній квартирі. У кімнаті, з видом на Південний Буг, розмістили дитячу. Тут три ліжечка для малюків, диван для батьків та всі необхідні меблі. На першому поверсі облаштували комору для дитячого транспорту.

Коли чоловік на роботі, Зінаїді допомагає свекруха або подружка. Того дня молода матуся гуляла з подружкою Альоною. Автор: Наталя Кравець

Материнство як дар

Зінаїда з вдячністю сприймає материнство, не зважаючи на втому та труднощі. Вагітність для неї була не тягарем, а нагородою. Жінка активно займалася домашніми справами, майже до останнього дня ходила на роботу. Маючи таку оптимістичну вдачу, вона й зараз не впадає у відчай, коли на руках вже трійко немовлят.

– З трійнею тяжко, але не настільки, щоб це була безвихідь. Просто приймаєш це і робиш, адже вибору немає. Як немає часу на свої емоції, бо є потреби дітей. Учора вночі годували їх із чоловіком, і я йому кажу: якби в нас була одна дитина, то нам було б дуже легко і нудно. Наша трійня тримає нас у тонусі. Ми постійно думаємо, як покращити щось, аби було добре і нам, і дітям.

Малюки підростають, розвиваються: Марко важить 5 кілограми 200 грамів, Максим – 4 кілограми 900 грамів, Соломійка – 4 кілограми 800 грамів. Вони вже вміють агукати та самостійно перевертатися на бік.

Хлопчики схожі на маму, а дівчинка – на тата, кольором шкіри та формою обличчя. У кожного свій характер. Соля (так ласкаво мама називає доньку) має сильний голос та підвищену потребу в увазі, особливо татковій. Маркуся – найтерплячіший.

– Ще такі крихітні, але я впевнена, що вони вже розуміють мене. Пояснюю Маркові: вас троє, мама у вас одна, татко на роботі. Соля на руках, Масічка на ногах, треба трішечки почекати, і мама тебе теж візьме. Дивиться на мене своїми оченятами, йому хочеться на ручки, але терпить поки я візьму його.

Взагалі хлопців заспокоїти легше, ніж Соломію. Через те, що дітки не досиділи в маминому животику, їм потрібен постійний нагляд фахівців. Родина раз на два тижні відвідує лікарів у Кропивницькому. Економічно це витратно, але життєво необхідно, зазначає Зінаїда.

Мрії про простір і краще майбутнє

Взагалі, щоб закривати потреби трійні, потрібен чималий фінансовий ресурс. На одні лише підгузки в місяць треба близько шести тисяч гривень. Але подружжя готувалося, накопичувало кошти зарані. Держава допомагає багатодітній родині виплатами, але, за словами Зінаїди, це мізер.

До пологів Зінаїда працювала бухгалтеркою у приватному підприємстві. Максим трудиться на атомній станції. Багатодітні батьки не скаржаться на труднощі, а долають їх самотужки. Однак були б вдячні, якби в майбутньому родина отримала допомогу у вигляді житла для дітей. Малюки поки що разом, але у подальшому кожному потрібен буде окремий простір.

А поки батьки у вільні хвилини розмірковують над тим, які цінності прививатимуть своїм дітям, як виховуватимуть їх. Їх тривожить те, що вони народилися під час війни. Вони мріють про той час, коли зможуть не думати про виживання, а насолоджуватимуться життям.

– Перед пологами у Кропивницькому був масований обстріл. Я боялася. У той момент думала лише про те, щоб залишитися з дітками живими. Хочеться, щоб нарешті війна закінчилася, і ми видихнули. Звичайно, я уявляю майбутнє своїх дітей. Найбільше хочу, щоб вони були щасливими. Щоб трималися разом і розуміли: найближчих, ніж вони, немає у світі нікого. Щоб завжди були вкупі. Мало що з нами, батьками, може статися. Повага одне до одного та родинні цінності – це найголовніше, що ми хочемо їм дати, а всього іншого вони досягнуть самостійно.

Мірошниченки облаштували простір для малюків, зробили ремонт і пристосували житло до нових потреб. Автор: Наталя Кравець

Про силу духу і безумовну любов

На питання, що дає сил та енергії, аби щодня долати труднощі, подружжя відповіло, що дуже хотіли мати дітей. Звичайно, батьки втомлюються, але від спілкування з немовлятами отримують насолоду. Мірошниченки й досі не можуть повірити у своє щастя. Коли дивляться на малюків, на очах з’являються сльози радості.

Мірошниченки переконані, що діти – це найбільше джерело сил і щастя, яке надихає на подолання будь-яких труднощів. Ніколи не здаватися і не розчаровуватися – девіз подружжя по життю. Не нити, а йти до мети. І тоді все вийде. Цього бажають і таким багатодітним батькам, як вони.

Разом у злагоді та розуміння легше долати усі труднощі. Автор: Наталя Кравець

Миколаївські