У «Лідері» знову говорили про творчість: у Первомайську стартував оновлений «Автограф»

08 травня 2025 р. 17:00

08 травня 2025 р. 17:00

Традиція, яка взяла початок майже 20 років тому, стала на павзу із початком повномасштабного вторгнення, тепер відновилась у первомайському ліцеї «Лідер». Клуб «Автограф» поновив свою діяльність і запросив до себе в гості нашого колегу, музиканта, співака Олександра Гурського.

Гард.City не міг пропустити нагоду підслухати, що розповів ліцеїстам Олександр.

Клуб «Автограф» почав функціонувати на базі закладу ще 2007 року, відтоді гостями побували чимало знаних у місті людей: митці, поети, музиканти, освітяни, лікарі, громадські діячі та інші. Настала черга журналіста, лідера гурту Cripte Олександра Гурського.

Про творчість, натхнення та волонтерство

Традиційно, засідання клубу «Автограф» складаються з двох блоків: у першому з них говорять про професійну та громадську діяльність. Тут, звісна річ, Олександр мав багато про що розповісти. А старшокласники, відповідно, розпитати. Про джерела натхнення, спогади з першого концерту, любов до природи та шлях у журналістику.

«Моя медійна кар'єра почалась на телебаченні, де я працював оператором. А відносно нещодавно спробував себе і в написанні текстів. Слід сказати, що так само, як і з піснями, це часом дуже непросто. Є своя специфіка. Окрім натхнення, треба сфокусованість на темі, робота з інформацією, пошук та перевірка фактів тощо. Але так само, як і з пісенною творчістю, якщо тема «зайшла», матеріал про неї народжується легко і невимушено», — зауважив Олександр.

Майбутнім музикантам лідер гурту Criptex порадив таки здобути базову музичну освіту. А ще — не соромитись вийти за рамки невеликого міста, і не боятись наважуватись підкорювати великі міста та великі сцени.

У другому блоці, який стосувався більш особистих та чутливих тем, Олександр Гурський відповів на запитання ліцеїстів про свою юність, друзів, знаменні події та щемкі спогади. А ще висловив компліменти сучасній молоді.

«Ви, можливо, могли би подумати, що ось, привели діда, зараз почне нам тут давати поради, як жити життя. Але не слухайте нікого, що сучасна молодь якась «не така». Молодь нині дуже крута. Ви активні, безпосередні, прогресивні, допитливі, на відміну від нашого покоління, на мій особистий погляд, більш амбіційні та креативні. Здатні мислити нестандартно, позбавлені якихось упереджень, рамок та стримуючих факторів. Бо якщо нас свого часу чіпляло щось на кшталт «не роби цього, бо хто його на що буде», то у вас навпаки: зробим, спробуєм, а тоді побачимо. Це дуже правильно. Такий підхід відкриває більше можливостей у житті», — поділився роздумами Олександр.

Загалом, як зазвичай пишуть у всіх протокольних текстах, «зустріч пройшла у теплій невимушеній атмосфері». Направду так і було. На мій превеликий подив, було чимало людей, які лиш відкрили для себе творчість Сашка та взагалі його персону.

Особливо щемким моментом зустрічі була випадкова невипадкова зустріч із першою вчителькою. Річ у тім, що окрім ліцеїстів, на засідання клубу завітали ще й кільканадцять викладачів, які саме в цей час проводили в закладі семінар. І от саме серед них (цього наперед ніхто не планував) і була перша вчителька Сашка. Тож, присутні ще й послухали з перших вуст про Сашка-першачка. Вийшло дуже щиро, відверто та тепло. Бесіду Олександр розбавив кількома своїми композиціями, які виконав наживо. Приємно здивували й ліцеїсти, які спільно з викладачами виконали одну з Сашкових пісень.

Написати є ще багато про що, однак формат клубу історично передбачає майже інтимну та відверту розмову гостя та учнів. Додам лише, що, як на мій погляд, так і на спостереження Олександра, ліцеїстам було цікаво. А це головне. Значить, все було недарма.

Миколаївські