Долі, розділені полоном: Ростислав Клінишков вдома, брат-близнюк Ярослав – у неволі

09 травня 2025 р. 10:40

09 травня 2025 р. 10:40

Двоє братів-близнюків разом пішли в армію. Разом захищали Маріуполь, потрапили в полон. На жаль, їх розділила війна. У день масштабного обміну 19 квітня, коли з російського полону вдалося визволити 277 українських захисників, додому нарешті повернувся південноукраїнець Ростислав Клінишков. Його брат Ярослав досі у неволі. Обом захисникам лише по 23 роки.

Ярослав та Ростислав Клінишкови

Для мами близнюків Лесі Клінишкової Великдень 2025 року став одним з найщасливіших свят. Вранці 19 квітня вона отримала дзвінок: її син, морський піхотинець Ростислав, нарешті на волі після трьох років російського полону.

– Коли я почула голос сина, спочатку геть не могла нічого сказати. Я немов оніміла. Взагалі не вірилось, що це відбувається зі мною , – розповідає пані Леся.

У телефонній розмові Ростислав сказав, що його обміняли і він вже на території України. Через тиждень мама з сином зустрілися в Немирові, де Ростислав проходить реабілітацію.

– Дуже багато було емоцій, я не могла від нього відійти. Це неймовірне відчуття, коли ти обіймаєш свого сина, якого не бачила понад 3 роки. Весь час тримала його за руку, не хотіла їхати взагалі, але розуміла: йому потрібне лікування після всього, що він пройшов , – згадує мама морпіха.

Ми поспілкувалися з Ростиславом через Telegram, він зізнається, що в обмін не вірив до останнього.

– Дізнався, що мене везуть на обмін тільки тоді, коли вийшов з літака і побачив автобуси. Нас зустріла військова поліція. Я не міг повірити, тому що до цього чотири рази вже їздив на етап і кожен раз мені казали, що додому. Але виходило по-іншому. І цього разу всю дорогу не вірив, що їду додому, був впевнений, що везуть в іншу тюрму.

Ростислав після трьох років ворожої неволі

Військовослужбовець розповідає, що вже в автобусі дізнався, що перебуває в Гомелі, тоді їм сказали, що везуть на обмін. Хлопець зізнається: «Я був, напевно, найщасливішою людиною у світі!» Ростислав згадує, як дивився з вікна автобуса на поля і не міг намилуватися природою, адже за роки утримання майже не бував на вулиці.

– Досі не можу повністю повірити, що я вже дома і не треба бути під моральним та фізичним напруженням. Я тепер розумію, що таке насправді воля. Коли побачив рідних, був на 777 небі від щастя. Ледве втримав емоції, які нахлинули. А коли побачив своїх побратимів, яких не бачив три та більше років, та про яких нічого не знав, я стрибав від щастя. Ми були переповнені позитивом. Відчуття, коли ти опинився дома після стількох років неволі – це відчуття розслабленості мозку, свободи тіла та душі. Це почуття насправді не описати. Це неймовірно ! – ділиться Ростислав.

Перші хвилини на українській землі Ростислав пам’ятатиме завжди. Він бачив, як сильно на них чекали. Кинувся обіймати всіх навколо. Ці обійми були теплими, щирими, сповненими радості. Сам момент здавався дивовижним, як повернення до життя.

– Українці – дуже сильний народ. Я обожнюю свою країну. Дякую, що чекали!

Ростислав під час проходження служби в 36 бригаді морської піхоти

Зараз Ростислав поступово відновлюється, з кожним днем почувається краще. Попри проблеми зі сном, хлопець вірить, що це справа часу. Найбільше він хоче якнайшвидше повернутися до повноцінного життя, стати на ноги й увійти в ритм суспільства, щоб прямувати до своєї мети.

У 15 років Ростислав уперше потрапив на студію звукозапису, і це стало для нього переломним моментом. Відтоді він почав писати музику, записував реп-пісні. Продовжує творити й зараз, поки що у нотатках на телефоні. Після реабілітації планує повністю присвятити себе музиці.

– Я буду йти до своєї мети на всіх парах. Для цього я кинув пити, курити, дивитися фільми, грати в ігри, і все інше, що займає час, який я можу використовувати для важливих справ, – говорить Ростивлав Клінишков.

Ростислав і Ярослав Клінишкови – морські піхотинці 36-ї бригади. Після закінчення школи пішли в армію. Через два місяці служби підписали контракт на три роки. Брати почали боронити рідну землю ще під час АТО, а потім почалася повномасштабна війна. Обидва потрапили у полон у Маріуполі 12 квітня 2022 року. Ростислава обміняли. Ярослав досі утримується в неволі. Родина вірить, що невдовзі Ярослав також буде вдома. Усі ми теж в цьому впевнені, як і в тому, що буде наша Перемога!

Миколаївські