​​​​​​​«Сорочка Перемоги» і давні українські традиції вишивання поєднують часи і людей

15 травня 2025 р. 07:55

15 травня 2025 р. 07:55

Як переплітаються орнаменти на вишиванці, утворюючи довершений візерунок, так і ця історія об'єднала різних людей, котрі згуртувалися довкола спільної мети. П’ятеро майстринь із Первомайська разом вишили чоловічу сорочку, яка стала призом у благодійній лотереї, що редакція організувала на підтримку збору для підрозділу земляка. Про те, як вишивальниці гуртом створювали Сорочку Перемоги, кому поталанило виграти ексклюзивний приз та хто носитиме цю вишиванку, а також про те, які сенси нині вкладають майстрині у традиційні українські орнаменти, — читайте на Гард.City у День вишиванки.

«Сорочка Перемоги, створена з любов’ю і вірою в нашу перемогу»

Чоловічу вишиванку ручної роботи спеціально для благодійної лотереї від Гард.Сіty на підтримку ЗСУ створили п’ять вишивальниць: Анастасія Рябикіна, Алла Мазаєва, Юлія Александрова, Ірина Константінова, Інна Войтковська, а пошила сорочку зі 100% льону майстриня Людмила Трутенко. Виготовлення вишиванки зайняло понад 5 місяців: з 8 листопада 2024 року до 18 квітня 2025-го. Майстрині по черзі її передавали одна одній, і кожна з вишивальниць виконувала певні елементи оздоблення. Застосовані 8 технік вишивання: пряма лічильна гладь, зерновий вивід однорядний, ретязь, штапівка, набирування цеглинками, квадратикове виколювання повне й розріджене, зубцювання півпавучком, мережка прутиком через чисницю з настилом. У вишиванці використані орнаменти на основі традиційної символіки: зірка-алатир, ромби, шеврони, безконечник, трикутники, символ-оберіг Дажбога. Композиція створена на основі народних орнаментів.

Під час вручення Сорочки Перемоги Автор: Галина Давидова

Журналістка поспілкувалася з кожною із майстринь, щоб дізнатися, що надихнуло їх вишивати. І кожній ставила такі запитання: із чого почалося захоплення вишиванням і що вкладають у вишиті символи — колись і нині.

Анастасія Рябикіна: «Вишивали з величезним бажанням, надією і чистими помислами. Найважливіше — з думкою про перемогу»

Про те, як виникла ідея створити спільну роботу, та її реалізацію розповідає Анастасія Рябикіна. Майстриня викладає українську мову і літературу в Первомайському ліцеї «Лідер», захоплюється вишиванням.

— Відколи почалося повномасштабне вторгнення, усі, хто в тилу, розуміють: треба щось робити. Я побачила, що на Гарді відбуваються розіграші на користь Збройних Сил, і подумала: а може нам взятися за цю ідею? Хочеться долучитися. Тим більше, що завжди ваша команда запрошує: будь ласка, приносьте роботи. Тоді я звернулася до дівчат, які вже мають досвід у вишивальній справі. Вони кажуть: супер, класно.

Якусь готову роботу копіювати не хотілося, зазначає пані Анастасія, тож почали компонували народні орнаменти:

— Насправді українська вишивальна спадщина надпотужна, хоча за час різних окупацій, різними імперіями, російською, потім Радянським Союзом, все матеріальна й нематеріальна українська культура знищувалася. Та, на щастя, частина давніх виробів та інформації про них збереглася. Цим ми можемо завдячувати дослідникам вишивальних традицій від давнини до сучасності — Ользі Косач, Ользі Косач-Кривинюк, Юрію Мельничуку, Лідії Бебешко, Марії Чумарній, Олені Кулинич-Стахурській, Жанні Семененко-Руських, яка вивчала вишивальні традиції Побужжя-Посинюшшя. Сьогодні в спеціальній літературі можна знайти фото давніх сорочок, коментарів до них, пояснень, тож опрацювавши матеріали майстрів вишивальної справи, на основі народних орнаментів ми створили композицію з ромбів, восьмикутної зірки-алатир, безконечника. Процес роботи над композицією, вибір тканини та ниток — один з найцікавіших. Буває так часто, що тобі подобається нитка певного кольору, ти її кладеш на цю тканину, а вона має інший вигляд. Ось таким чином народилася спільна ідея.

Література з вишивання Автор: Анастасія Рябикіна

— Як сталося, що ви опинились разом у цьому проєкті?

— Ми знаємо одна одну не один рік, пов’язані товариськими, а з Іриною ще й родинними стосунками. До того ж, свого часу ми взяли участь у вишивальних проєктах, які організувало управління освіти Первомайської міської ради у співпраці із народною майстринею Жанною Семененко. Мала честь бути координатором цих проєктів. Колись була мода хрестиком вишивати, але це вже інша техніка , хоча теж дуже гарна. А Жанна Семенівна нас навчала давніх українських технік. Це справжня магія. Вишивальна справа так захопила, що кожна з нас має у своєму доробку вже не один вишитий виріб.

Йдеться про проєкт «Сорочку мати вишила мені», який згуртував довкола себе вишивальниць ще у 2019 році, а координаторкою проєкту була Анастасія Рябикіна, тоді зібралося 18 учасниць, серед них — четверо майстринь, котрі нині, у 2025-му, вишили Сорочку Перемоги.

« До вишивання, як і до танцю або будь-якої творчої справи, за руку притягти не можна. Це треба тільки бажання , — пригадує Анастасія Рябикіна. — Тож вишивали з величезним бажанням, надією і чистими помислами. Найважливіше — з думкою про перемогу ».

— Що означають ті символи, які ви обрали для сорочки?

— Усе, що на сорочках, воно все хороше і правильне. Все на щастя, на добро. Дуже важливий безконечник, ось така хвилечка. Це безперечний оберіг. Восьмикутна зірка алатир, потужний знак, на щасливу долю. Усі ці символи несуть позитив, добро, гармонію. Говорити про знаки і символи можна безкінечно, — каже Анастасія Рябикіна і показує деякі символи, вишиті на сорочці, та пояснює їхнє значення .

— Значення цих символів змінюються протягом часу? Те, що в них вкладали колись наші бабусі-прабабусі, і те, що ви зараз вкладаєте?

— Коли людина виконує певний виріб вишиваний, я впевнена, що вона вкладає добро і любов. Бо з інакшими думками вишивати не можна, і той, хто не має цих добрих думок, він і вишивати не буде. Усе, що є на вишивальних виробах, оберегове. Ця сорочка для нас, вона як дитина наша, — додає пані Анастасія, — тому що ми її так ретельно робили. Не просто, щоб зробити і все, а ми її робили як для себе, тому всі-всі-всі наші чисті думки там закладені.

— Чи будуть ще такі проєкти?

— Це ж творчість. Тому ми обов'язково будемо творити. Нам сподобалася наша спільна робота. І якщо стане така нагода, ми іще щось обов'язково зробимо. У першу чергу, наша мета — це допомога нашим Збройним Силам. Бо ми розуміємо, що кожен має в будь-який спосіб долучитися до нашої спільної перемоги. Тому, дай Боже нам міцного здоров'я і натхнення, і часу, щоб ми подужали.

Юлія Александрова: «Дуже хотілося заявити про своє українство»

Юлія Александрова за фахом вчителька біології та хімії, викладає в ліцеї «Лідер».

— Загалом рукоділлям цікавилася завжди, мабуть, як переважна більшість жінок. З 2014 року зацікавилася саме вивченням традиції українського вишиття. Думаю, що це було пов'язане з потребою заявити про своє українство. Якщо ви пам'ятаєте 2014 рік, це було таке розставлення точок над і.

Тож трішки змінився напрямок інтересів у бік вивчення українського вишиття.

До проєкту запропонувала приєднатися Анастасія Рябикіна. «Це не перший проєкт, — згадує Юлія, — до цього ми робили рушник шкільний. А зараз Анастасія Василівна запропонувала взяти участь у лотереї. Лотерея на ЗСУ — це святе діло». На питання, який сенс майстриня вкладала у вишивання, відповідає так:

— Тут більше про емоції. Символіка чоловічої, жіночої вишиванки більш-менш стандартна. Цей проєкт для мене пройшов під назвою «Свій до свого по своє». Бо отакі волонтерські проєкти не збирають випадкових людей. Лотереї, де розігрується вишиття українське, це теж не про випадковість. Бо вишиванка потрібна людям з певними поглядами. Потрібна тим, кому не байдуже. І ти розумієш, що це все не випадково, люди підібрані не випадково, об'єднані не випадково, у вишиття вкладається багато любові, багато побажань добра і побажань перемоги.

Алла Мазаєва: «Ми вклали й закодували таке побажання в цю сорочку, що вона дійсно є оберегом для носія»

Алла Мазаєва працює перукаркою. На питання, як долучилася до вишивання, згадує про невипадкові випадковості: як у миколаївській маршрутці стрілися Анастасія Рябикіна і Жанна Семененко, і під час розмови про захоплення вишиванням народилася ідея першого спільного проєкту «Сорочку мати вишила мені». « Потім другий проєкт був, кожна школа міста нашого вишивала рушник , — пригадує пані Алла. — Зустрічати діток і проводжати діток. Перший дзвоник, останній дзвоник, щаслива дорогу в їхнє майбутнє. Проєкти завершились, а нас вишивання затягнуло так, що ми вже не могли зупинитися. І досі захоплюємося цією справою. Вдячні Жанні Семенівні і тому випадку, що вони сіли в одну маршрутку з Анастасією Василівною. Вирішили, що треба якийсь проєкт комерційний створити на підтримку ЗСУ. Зібралися, поспілкувалися, порадилися, обрали тканину, обрали нитки. І почали створювати проєкт, вирішили, хто який візерунок буде вишивати ».

Пані Алла вишивала зірку алатир. Запитую, що означає цей символ.

— Дивіться, трипільці і скіфи нам письменність не залишили. Але вони залишили дуже багато символів, за якими можна визначити, з якого регіону людина, чим займається, заміжня-незаміжня дівчина, чи має дітей, скільки, чи не може мати, навіть і такі символи. Алатир — це наша зірка. Це один із основних символів. Оце єдине, що дійшло з тих часів. Усе, що на наших вишиванках, це все дійшло від наших пращурів.

Ті, хто підходить до цієї справи не тільки з майстерністю, але і з розумінням, що означає той чи інший символ, а не просто вишити квітку, хрестики-нолики, — той, хто вишиває і заглиблюється, той розуміє, наприклад, що алатир — уособлення сонця, сильний захисний символ для носія цього виробу. Він може бути закодований на зміну долі, на кращий перебіг життя.

От я вишила Дажбога, це бог сонця та родючості, головний символ нашого пантеону. Він відновлює світло, це символ життєвої енергії потужної, символ життя.

На сорочці вишитий символ Дажбога Автор: Юлія Савва

Вона не просто так. Буває вже, знаєте, спотворена вишиванка, як то кажуть шароварщина, китайські штамповки. А це єдине, що досталося від наших предків,— це писемність в цих знаках, вишивці. З покоління в покоління. Є такі вироби, які проводять розкопки і там фрагменти сорочок дістають. І бачимо символи, що зараз ми користуємося, в різних інтерпретаціях. Тканин не було таких, не було таких ниток. Але головні символи збереглися.

Ірина Константінова: «Вишивати хрестиком навчила бабуся, а лічильною гладдю — Жанна Семененко»

Ірина Константінова за фахом майстриня манікюру, а вишиванням захопилася ще змалечку.

— У мене бабуся вишивала, навчила мене вишивати хрестиком. Змалечку я вишивала і рушники, і серветки, різні, хрестиком дуже давно вишиваю, років з 6-7, ми з бабусею завжди сиділи, на канікулах вона мене навчала. А коли познайомилися із Жанною Семенівною, вона навчила нас вишивати лічильною гладдю.

Запитую, які саме орнаменти пані Ірина вишила на Сорочці Перемоги. « Мені доручили починати вишиванку, розмітити всі узори , — каже майстриня. — Я починала з ромбів. Ми спочатку відстань відмічали, як починати, довго обговорювали. Мені доручили вишивати ромби. Потім дівчата долучалися, вишивали кожна свій орнамент. Ромб — це один з 12-ти символів української вишиванки, цей знак пов'язують з плодючістю людини і землі. А у нас всередині ромба є серцевинка, це символ засіяного поля, добробуту людини. Там всі дуже сильні знаки ».

— А що ви особисто вкладали у це вишивання?

Інна Войтковська: «Хотілося, щоб ця сорочка дісталася захиснику»

Пані Інна за фахом вчителька. Згадує, що раніше подобалося вишивати хрестиком, хоча більше в родині ніхто не вишивав. Потім Анастасія Рябикіна запропонувала долучитися до проєкту «Сорочку мати вишила мені». На Сорочці Перемоги вишивала ромби і «солов'їні вічка».

— «Солов'їні вічка» — це оберіг, захист від поганих очей. Для того, то вірить, тому, можливо, допомагає. А ромб — це геометрична фігура, яка означає рух: до світлого, до кращого, до світлого. Рух до Перемоги, в першу чергу.

— Це традиційні значення. А що ви особисто від себе вкладали у це вишивання?

— Щоб вона стала оберегом для цієї людини. Тільки з гарними думками, гарним настроєм. Бувало, не було настрою, воно відкладалося.

Сорочка Перемоги стала лотом у лотереї на підтримку ЗСУ

У той час, коли майстрині завершили роботу над вишиванкою, редакція Гард.City оголосила новий збір на потреби українських захисників. До журналістів звернувся земляк — військовий із Первомайська, який несе службу в дивізіоні артилерійської розвідки 40-ї окремої артилерійської бригади. Для ефективного виконання бойових завдань його підрозділ потребував обладнання: виносну антену — підсилювач сигналу, що забезпечує стабільний зв’язок. Редакція оголосила збір на антену, а разом із цим — благодійну лотерею, призом у якій стала вишивана сорочка, надана майстринями. Оскільки сорочка ексклюзивна і дуже вартісна річ, за допомогою цієї лотереї вдалося зібрати суттєву суму: 24 тисячі гривень. У лотереї було 60 номерків вартістю 400 гривень кожен. Люди розібрали номерки досить швидко, і редакція провела розіграш: традиційно, у прямому ефірі, щоб усі могли одразу побачити номер-переможець. Ним став №12, який обрала пані Ольга Пашковська.

Вручення сорочки Автор: Юлія Савва

Для вручення призу зібралися докупи вишивальниці, журналістки Гарду, переможниця лотереї та військовий Володимир Мартилога, котрий і вручив сорочку пані Ользі, а також подякував усім, хто долучився до збору на антену його підрозділу.

Володимир Мартилога Автор: Юлія Савва

— Дуже вдячні всім небайдужим людям та дівчатам, які вишили сорочку, яка була на лоті і мала великий попит, що дало змогу зібрати дуже швидко нам на антену- підсилювач для мавіків. Ця антена є запорукою дальності розвідки для виявлення та знищення ворожих цілей. Щиро вдячні. Разом до Перемоги! Слава Україні!

Сорочка Перемоги оберігатиме ветерана російсько-української війни з Дніпра

Ольга Пашковська поділилася тим, кому дістанеться виграна сорочка.

Ольга Пашковська Автор: Юлія Савва

— Ця сорочка поїде в Дніпропетровську область до мого брата Олександра. Насправді я вважаю, що він — людина, яка заслужила цю сорочку потом і кров'ю, бо він — кадровий військовий, і 10 років, починаючи від захисту Донецького аеропорту і до захисту Ізюма і відвоювання Ізюма від рашистських загарбників, був на фронті. Рік тому звільнився, тепер він ветеран війни.

Сорочка підійшла пану Олександру за розміром

На доданок до сорочки Ольга отримала від майстринь ляльку-мотанку, яку передасть у подарунок братовій дружині.

Мотанка у подарунок Автор: Юлія Савва

Наступного дня редакція отримала відеоподяку з Дніпра: розмір сорочки підійшов, що дуже потішило вишивальниць. А редакцію потішило, що саме такій людині дістався крутий приз.

Хай ці символічні подарунки будуть оберегами, які захищатимуть українську родину, а традиції, що зберегли та відроджують українські майстрині, оберігають вишиваними орнаментами усю Україну. Адже творчість, збереження звичаїв і єдність є м'якою, але надзвичайно потужною силою, яка допомагає українцям триматися разом і тримати свій світ. Не тільки спільна справа і мета об'єднали вишивальниць — у давньому мистецтві криється сенс набагато глибший. А символи, що залишені нам у спадок, об'єднують минуле й теперішнє, прокладають вишиваний місток між часами й поколіннями українців. Через віки, випробування, окупації й війни, оберегові символи зберігають українську сутність. І врешті допоможуть знайти шлях до Перемоги.

Проєкт «Посилення стійкості медіа в Україні».
Впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна).
Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity).

Миколаївські