Там, де мрія — це дія: як ліцеїст готується стати енергетиком

04 червня 2025 р. 18:01

04 червня 2025 р. 18:01

Навчання в ліцеї позаду — попереду вибір майбутнього. Для багатьох юнаків і дівчат завершився важливий період становлення. Попереду — Національний мультипредметний тест (НМТ), а з 3 липня — вступ до вишів. Саме зараз молоді люди мають визначитися з професією, яка стане основою їхнього життя. В умовах воєнного часу та економічної нестабільності особливої ваги набувають спеціальності, що мають стратегічне значення для держави. Однією з таких є атомна енергетика — сфера, яка тримає енергетичну безпеку України, забезпечує стабільне постачання електроенергії та вимагає висококваліфікованих фахівців.

Автор: Ольга Михайлова

Сьогодні ядерна галузь гостро потребує нової плеяди енергетиків — молодих, мотивованих, з високим рівнем знань та патріотизму. Сергій Котельник, заступник генерального директора ПАЕС з персоналу, пояснює:

«Бути атомником — це насамперед дуже відповідально і дуже серйозно. Це не просто вибір професії — це початок великого шляху. Пройшовши навчання, професійний відбір, людина лише розпочинає саморозвиток і кар’єрний шлях. Ми ставимо високі вимоги до знань і потребуємо справжніх фахівців. Але все — у ваших руках. Якщо не зупиняєтесь — ви ростете. А ми зі свого боку створюємо для цього всі необхідні умови».

Одним із тих, хто вже став на шлях до атомної енергетики, є Володимир Самойленко — учень Південноукраїнського ліцею №5. Його мета — здобути фах і повернутися працювати до рідного міста, де розташована Південноукраїнська АЕС. Він — не просто відмінник, а юнак із чіткою життєвою позицією, лідер у навчанні, спорті та громадській активності.

Рухаючись до своєї мети, хлопець вже пройшов навчання в рамках освітнього проєкту «Атомна академія ПАЕС». Це програма професійної орієнтації для старшокласників, яка дозволяє ближче ознайомитися з професіями у сфері атомної енергетики, пройти стажування і поспілкуватися з фахівцями підприємства. Це ще більше зміцнило рішення хлопця:

«Мої батьки все життя працюють на АЕС. З дитинства я спостерігав за ними і розумів, як важливо бути частиною масштабного і відповідального процесу виробництва електроенергії. Тепер і сам прагну цього — стабільності, розвитку і впевненості у завтрашньому дні», — каже Володимир Самойленко.

Юнак має хороше портфоліо: всі 11 років навчається на «відмінно», є стипендіатом міського голови, призером всеукраїнських олімпіад з різних предметів. Він не просто слухає вчителів, а часто сам бере активну участь у побудові уроків.

«Фізика мені цікава, бо я захоплююся технікою, а історія — бо без неї не буде майбутнього. Народ, який не знає своєї історії — втрачає своє «я»», — зазначає хлопець.

Директорка Південноукраїнського ліцею №5 Тетяна Коломійчук підтримує хлопця у його починаннях: «Це та зміна, якої ми чекаємо. Я бачу його у майбутньому не просто фахівцем, а лідером. Він має всі якості, щоби стати частиною управлінської еліти української атомної енергетики. І я щиро вірю, що саме такі діти, як Володимир, творитимуть майбутнє цієї галузі».

Автор: Ольга Михайлова

Батько хлопця, на честь якого його і назвали, має 42 роки стажу на Південноукраїнській АЕС. Він пройшов чималий кар’єрний шлях на підприємстві — від слюсаря у цеху централізованого ремонту (зараз це енергоремонтний підрозділ) до інструктора навчально-тренувального центру, де сьогодні готує оперативний і ремонтний персонал до виконання робіт підвищеної небезпеки.

Його робота не обмежується лише технічними аспектами — це також формування культури безпеки, дисципліни й відповідальності у працівників АЕС. Тому мрія побачити Володимира молодшого серед слухачів на своїх лекціях — цілком логічна. Але ще важливіше для нього — дати синові не лише знання, а й цінності, які є основою успішної кар’єри на АЕС:

«Відповідальність і пунктуальність — головне. Якщо ти відповідальний, тебе завжди будуть цінувати на підприємстві. І я впевнений, що син це розуміє».

Попереду у Володимира Самойленка — вибір вишу. Для себе хлопець вже визначився — планує подавати документи до Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського. Але головне, за словами юнака, — не місце, а мета:

«Моя держава — це мій дім. Ми здобули незалежність і повинні її зараз відстоювати. Молодь — це рушійна сила, і саме ми зараз потрібні нашій країні».

Анастасія Чабанюк

Фото: Ольга Михайлова

Миколаївські