На Первомайщині зустріли звільненого з полону захисника України

22 червня 2025 р. 18:11

22 червня 2025 р. 18:11

Первомайщина 22 червня зустріла звільненого з полону Михайла Буревича. У російській неволі захисник пробув понад три роки. Після обміну у травні 2025 року пройшов реабілітацію у шпиталі, а сьогодні повернувся додому.

Зустрічали воїна з хлібом-сіллю

До зустрічі із захисником у громаді готувалися заздалегідь і планували її спочатку 23 червня, тоді 22-го, але ближче до вечора. В останню мить плани змінилися: Михайло приїхав на рідну землю 22 червня, по обіді. Тож далеко не всі, хто планував побувати за зустрічі, змогли прийти та привітати захисника. Нам вдалося зафільмувати уже останні кадри зустрічі, поспілкуватися з матір’ю Михайла Надією та односельцями.

У Кінецьполі зустрічали воїна біля старостинського офісу з хлібом-сіллю, квітами та щирими обіймами. Рідні, близькі, друзі, односельці — у всіх сльози на очах.

Ніна Орлова, голова сільської ветеранської організації, переймалася, що не встигла із захисником поспілкуватися. Натомість вручила квіти батьку Михайла — Олександру.

Ніна Орлова Автор: Наталія Клименко

— Це перший раз у нас таке, — говорить пані Ніна, — нам важливо було зустріти Михайла, адже людина стільки пройшла поневірянь у російському полоні. Так хотілося його зустріти, але так все швидко відбулося. Це моєї знайомої онук і я дуже радію його поверненню. Радіють його поверненню і односельці.

Олена Смілянець, працівниця Кінецьпільського старостату, розповідає, що давно чекають на Михайла, ще з того моменту, коли дізналися про його обмін у травні.

Олена Смілянець Автор: Наталія Клименко

— Ми весь цей час тримали зв'язок із мамою Михайла. Чекали на завтра, але так вийшло, що сьогодні. Він довго був у полоні, але мама ніколи не втрачала надії. Ми їй дякували за захисника. Головне, що повернувся живим.

Надія Буревич, мама звільненого захисника: «Дочекалася»

Надія Буревич Автор: Наталія Клименко

— Ми дізналися про звільнення сина ще в травні, коли відбувся загальний обмін, — говорить пані Надія, — мені зателефонували і сказали, що Михайло в Україні. Потім я чекала від нього дзвінка. Дочекалася.

Про те, що Михайло в полоні, жінка дізналася з єдиного листа за всі ці три роки, написаного власноруч сином. Він писав, що потрапив у полон.

— У полоні він пробув три роки і три місяці, — продовжує розповідати пані Надія. — Три роки служив, а потім на початку березня в Маріуполі їх взяли в полон. За цей час ніяких звісток від нього не було, але я знала, що він живий, серце підказувало. Тепер бажаю всім, щоб їхні діти повернулися додому, щоб відчули радість так, як я сьогодні.

Віримо, що кожен захисник повернеться додому

У Оксани Грігоришин, яка прийшла розділити радість із батьками Михайла, теж син у полоні уже три роки.

— Від нього, — розповідає жінка, — за цей час було лише два листи. А ось нещодавно повернувся полонений хлопчина з Тульчина, який сидів із ним в одній камері, то розповідав, що він живий і ще й нас підтримує морально.

Пані Оксана очікує на повернення сина з полону. А молодшенький її боронить Україну на полі бою.

Віримо, що кожен захисник повернеться додому, до своєї громади та до рідних обіймів. Поки ми зустрічаємо своїх — ми сильні.

Миколаївські