Гра в життя: історія Ірини, яка пише про силу і людяність

10 липня 2025 р. 15:26

10 липня 2025 р. 15:26

Первомайськ — місто творчих особистостей, серед яких чимало літераторів, поетів та письменників. Сьогодні пропонуємо вам познайомитися з Іриною Гаврилко, колишньою вчителькою, а тепер  — авторкою майбутньої книги «Покер». Що послужило поштовхом до написання книги та про що вона? Журналістка розкаже.

Передмова від авторки

До цієї зустрічі ми з Іриною не були знайомі. Я знала її тільки з дописів у соцмережах, де вона відкрито говорила про несправедливість, що торкнулася її родини. Вразила не лише сміливість, а й гідність, з якою вона відстоює свою точку зору. Тоді я подумала: яка сильна, тендітна й глибока ця жінка. Хотілося обійняти її й сказати: «Правда — річ важка, вона болить, але вона — твоя сила».

Ми зустрілися, ніби давні подруги. Теплі вітання — і вже далі невимушена, дуже щира розмова. Про життя, сповнене боротьби, про правду, яку шукає, про родину, яку вона намагається захистити, про біль, який важко стерпіти, і про те, як не втратити людяність, коли здається, що світ зіграв із тобою нечесно. Це була болюча сповідь, тому ми домовилися, що цю тему поставимо на паузу — і більше поговоримо про майбутню книгу та про те, як виникла ідея її написати.

До речі, саме пошуки справедливості стали поштовхом до народження книги із назвою «Покер», а авторка — це героїня, яка хоче розібратися в собі, в ролі, яку їй «видало життя» і, звісно, в тих, хто став частиною цього непростого сюжету.

Амбіції, що допомагають стати самим собою

Ірина ще в школі вирізнялася любов’ю до слова. Писала вірші, друкувалася, товаришувала з Інною Немированою, нині відомою письменницею. Після школи, яку закінчила з відзнакою, вступила на англійську філологію, хоча мріяла бути журналісткою, актрисою теж хотіла стати, але не вийшло. То й добре, бо стала собою.

— Можливо, заважали амбіції, але, знаєте, саме вони й допомогли мені стати тим, ким я є, — усміхається Ірина.

Вона глибоко віруюча людина, цікавиться ведичними знаннями, тонко відчуває сенси та вірить, що все в цьому світі не випадково. І навіть сни для неї — це сигнали. Якось пані Ірині наснилося, що у її сина зламалося піаніно.

— У житті це був синтезатор, — розповідає вона, — і він справді вийшов з ладу. Я прокинулась і зрозуміла: це знак. Час починати нову історію.

Так почалася робота над «Покером» — книгою не про гру в карти, а про гру в життя. Про реальну людину, яка згоріла в політиці, але зуміла відродитись, як вогняний птах Фенікс. Це один із політиків Кіровоградщини. Ірина досконала вивчила його біографію, подивилася на його життя, на прірву, в якій опинився і потім зумів піднятися — й інтуїтивно зрозуміла, що ця історія близька до її особистої. Тож захотілося ці думки викласти у власній книзі.

— Це психологічно-філософська спроба пояснити життя як гру, — говорить Ірина, — гру саме в людину. Тут про механізми боротьби, маски, інтуїцію і про силу, яка допоможе вистояти. А ще тут трохи про саму себе.

«Покер» — про інтуїцію та стратегії

Книга матиме 12 розділів, як 12 апостолів. Кожен розділ — алегорія. У кожному — окрема історія, філософія, сенс. Структура продумана до дрібниць: по 27 сторінок на кожен розділ, що в підсумку дає близько 300 сторінок психологічної прози. Це буде не просто художній твір, а символічна подорож — через вибір, гру, втрати, ризик і повернення до себе. Про те, як тримати себе, навіть коли здається, що карти не на твою користь.

— У грі неважлива роздача. Важливо, як ти себе ведеш, як читаєш суперника. І головне — як не втрачаєш себе, — пояснює Ірина.

До кожного розділу буде фото — з її образом у кольорі фуксії. Цей колір — ідея Ірини, бо він, як і вона багатогранний та сміливий.

Ірина каже, що не шукає популярності, а хоче створити 100 якісних примірників і подарувати їх тим, хто її зрозуміє.

— Я нічого не хочу взамін. Просто хочу подарувати справжнім людям щось справжнє, в тому числі й герою моєї книги. Думаю, він ще ніколи не отримував такого подарунка, — ділиться Ірина.

Ми говорили з Іриною про життєву гармонію, як знайти золоту середину, аби бути собою, як навчитися приймати свої недоліки і сприймати життя таким, як воно є, — з усіма викликами та радощами. І з того усього випливли життєві поради від пані Ірини. Тож далі про прожите.

— Живіть у гармонії з собою, — говорить Ірина, — любіть свої слабкості. Шукайте ресурс у родині, бо ті, хто поруч, — ваш тил. Дякуйте за життя, за Бога, за людей. Дозволяйте собі бути недосконалими, навіть дурнуватими —і це нормально. А ще не бійтеся одягати маски, бо це іноді захист, але не забувайте, хто під ними.

Світ побудований дуже розумно. Ми просто цього ще не зрозуміли

Ірина, як і всі, має мрію. І її найбільше бажання — не абстрактне, а цілком життєве й реальне — побачити онуків. Вона довго боролася, щоб стати мамою, і знає, що її материнство — це дар науки і Бога.

— Мого сина могло б не бути, але він є, дякуючи Всесвіту, і тепер я дуже хочу побачити продовження. Родина для мене — найважливіше, — каже наостанок Ірина.

Вона вірить у силу енергії, у Бога — не як образ, а як сенс. І ділиться цією вірою без пафосу, як людина, яка просто живе.

— Нікого не треба боятися, — усміхається Ірина. Свої страхи вона вже давно прийняла, а її сила — в чесності Фото: з особистого архіву

— Світ побудований дуже розумно, все в ньому гармонійно. Не буває такого, щоб щось кудись просто зникло безслідно. Ми просто ще цього не зрозуміли, але ще встигнемо, — переконана вона.

Миколаївські