Навіки 26: у Корабельному простилися з морпіхом Владиславом Стеценко, що не повернувся з полону

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Навіки 26: у Корабельному простилися з морпіхом Владиславом Стеценко, що не повернувся з полону

25 липня 2025 р. 15:58

25 липня 2025 р. 15:58

25 липня 2025 року в Корабельному районі міста Миколаєва в останню путь провели Героя-захисника, морпіха 36 -ї бригади, який, захищаючи від російських окупантів Маріуполь (стояв там за металургійний комбінат імені Ілліча), потрапив у полон до рф, але загинув, за словами друзів родини, повертаючися додому під час обміну , перебуваючи в збитому літаку ІЛ-76 24.01. 2024 року. Про це повідомляє кореспондентка Кorabelov.info .

Владислав Ігорович Стеценко (позивний Медведик ) народився 28.04.1997 року . Він ріс у багатодітній родині (без нього залишилися батьки, дві сестри і молодший брат). Навчався в школі №40 , після якої пішов до армії, і так в ній і залишився на всі ці роки – служив і захищав, оберігаючи мирне небо над нашими головами. Владислав ніколи не ховався за спинами інших, завжди був там, де найгарячіше, починаючи ще з часів АТО.

За словами друзів родини, разом з Владиславом у Маріуполі служила зв’язківцем і його дружина (вони просто не встигли розписатися) Яна , яка сама також – із Корабельного району Миколаєва. Яну звільнили з полону в 2023 році. Вона багато днів чекала на повернення додому коханого, але звістка про його загибель перевернула світ…

“Владислав був дуже хорошою людиною – доброю і чуйною: завжди допомагав іншим, підтримував… Він дуже сильно любив свою родину, і вони всім серцем любили його…”, – розповідає друг дитинства загиблого воїна – Тетяна .

26-річний Владислав Стеценко віддав життя за нашу з вами свободу, за нашу Україну. Провести його в останню путь та підтримати родичів в цю важку хвилину прийшли побратими і численні друзі. Дорога біля будинку була вистелена живими квітами, над воротами майоріли прапори України і 36-ї ОБрМП. Зустрічаючи транспортну колону із загиблим Героєм, миколаївці встали на коліна, віддаючи шану його безсмертним подвигам.

Захисника України поховали на “Балабанівському” кладовищі.

Вічна світла пам’ять Герою!
Низький уклін батькам і всім рідним мужнього воїна! Щирі співчуття і глибока шана!