​​​​​​​Чого найбільше не вистачає мешканцям віддалених районів — історія майстрині з Богополю

31 липня 2025 р. 18:56

31 липня 2025 р. 18:56

«Тут тихо і красиво, але добратися кудись — як до іншого світу», — каже Олена Шрам, мешканка віддаленого району Первомайська — околиці Богополю. Олена працює вдома — створює прикраси з бісеру. Можливо, вона б і почала працювати за своїм першим фахом — продавчинею, однак саме віддалений район, в якому знаходиться її домівка, не відпускає.

Олена Шрам Автор: Галина Давидова

Нагадаємо: редакція продовжує роботу у проєкті «Медіатори громад» від Або — Агенція медійного росту. Ми вже провели кілька опитувань з тем, над якими працюємо: віддалених районів громади та працевлаштування. З їхніми узагальненими результатами ви можете ознайомитися в кінці цього матеріалу.

Дорога до школи — квест

Старша донька Олени вже доросла, сину одинадцять, а молодша донька у цьому році тільки закінчила перший клас початкової школи №11. Вранці дітей потрібно відвести до школи, і кожен день — це виклик. «Зранку йде три маршрутки: о 7:00, 7:30 і 7:40. Всі — забиті з попередніх зупинок. Часто ми в них просто не вміщуємося. А вже добратися додому зі школи геть немає чим», — розповідає вона.

У канікулярний час, звісно, легше, а от під час шкільних занять — просто біда. Олена вважає, що маршрутки мали б ходити частіше та бути більшої місткості, адже у години пік у них просто неможливо втиснутися.

Місцеві мешканці намагалися вплинути на ситуацію: зверталися до управління освіти з проханням організувати підвезення шкільним автобусом. «Голова квартального комітету наша збирала підписи, зверталися до місцевої влади, — згадує Олена. — Обіцяли, зробили навіть зупинку. А далі все заглохло, автобус так і не виїхав на маршрут».

Мешканці Богополя разом із відновленням переправи могли б нарешті дістати доступ до базових благ цивілізації в центрі міста Автор: Галина Давидова

У нагоді став би альтернативний транспорт

У цьому районі колись діяла човнова переправа через річку Південний Буг. «15-20 хвилин — і ти в центрі. Це був ідеальний транспорт», — ділиться Олена. Переправа працювала з ранньої весни до пізньої осені.

Чому саме вона припинила роботу, Олена точно не знає. «Раніше там працювали по черзі дядько Саша й тітка Таня, — каже вона. — Важка робота — веслувати».

Тож люди чи то втомилися з віком після багаторічної праці, чи побоялися податкового навантаження й вимог оформлення підприємницької діяльності. А охочого на їхнє місце не знайшлося.

Тепер берег, де колись причалював човен, поріс очеретом. Лавочку, на якій очікували на свою чергу пасажири, хтось зламав, майже заросла травою цегляна доріжка до води.

Човнова переправа могла б стати реальним рішенням для віддалених мікрорайонів, де громадський транспорт не справляється з навантаженням. Олена та її сусіди сподіваються, що знайдеться той, хто б захотів відновити цю справу. І мерія посприяє добрій справі.

Дороги іноді грейдерують, взимку — чистили від переметів, однак ремонту тут не бачили давно

Таксі — не вихід. «У нас таксисти через розбиті дороги колись відмовлялись їхати, так і казали прямо: "На 11-й магазин (так називається ця околиця — ред.) не поїдемо"», — сумно усміхається жінка.

Зараз такої проблеми немає, тож іноді, аби довезти дітей у школу, доводиться кооперуватись і викликати таксі гуртом. А це дорого.

Альтернатива — їхати своєю автівкою або йти пішки під гору понад два кілометри до автовокзалу, і там уже очікувати на маршрутку.

Так щоденна логістична проблема для Олени стала одним із факторів, що ускладнюють можливість працювати за фахом — на когось. Навряд чи роботодавець буде відпускати її серед робочого дня, аби відвести дитину зі школи додому. У таких умовах працювати поза домом майже неможливо. Тут у пригоді стало хобі, яке перетворилося на спосіб заробітку: бісероплетіння.

Коли творче хобі перетворилося на бізнес

Бісером Олена займається вже понад 10 років. Почала ще зі школи, з декількох уроків по основам цього мистецтва, потім пішли подарунки для знайомих, а згодом сусідка запропонувала показати її прикраси у своєму робочому колективі. Так відбулися перші продажі.

«Я вчуся сама по безкоштовним майстер-класам в інтернеті. І хоча я ще не профі в соцмережах, доводиться всьому вчитися, є сторінки у Facebook, TikTok, Instagram», — розповідає Олена.

Вона й сама вже проводила майстер-класи, а восени планує відгукнутися на пропозицію Ольги Лепської із первомайського соцзахисту: стати волонтеркою-наставницею із бісероплетіння в Університеті третього віку.

Виставки, на яких експонувалися бісерні прикраси Олени Шрам, вже проходили у Первомайському краєзнавчому музеї та артхабі Вінграновський.

«Жодного разу не купувала готові схеми. У своїх роботах поєдную українську класику та сучасність», — говорить Олена.

На виставці в артхабі Вінграновський Фото: архів Гард.City Автор: Олександр Гурський

Що болить

Найбільше Олені болить втрата єдності у громаді. У довгій розмові із журналісткою вона весь час повертається до цієї теми. Про втрату порозуміння говорить і пані Лілія, голова квартального комітету, яку випадково зустріли дорогою до берега Південного Бугу.

Ще кілька років тому мешканці району збирались на толоки. У 2015-му добилися встановлення дитячого майданчика, висаджували дерева, косили траву, навіть дитячий концерт влаштували. «Було шістдесят людей!» — згадує пані Лілія. І смаколики були, і жарти та дружнє порозуміння.

Однак зараз майданчик виглядає сумно, а вандали не просто знищують зроблене та висаджене, а й головне — бажання щось облаштовувати та висаджувати. «Посадили деревця, а через два-три дні — нічого нема. З коренем повиривали, — розповідають жінки. — А криниця? Як не кішку дохлу кинуть, то у відро помочаться».

Вони згадують, що криниця біля дитячого майданчика років п'ятнадцять, якщо не більше, не працювала. Зверталися до депутатів та керівників підприємств, щоб почистити, ті відгукнулися, приїздили хлопці аж з-під Херсона.

Виходом, на переконання жінок, міг би стати відеонагляд та притягнення до реальної відповідальності винних.

«Я родом із села у Врадіївському районі, там усе було інакше», — каже Олена. За її словами, сусіди знали одне одного, приходили на допомогу без прохань та зайвих слів. Зараз громада розділена, люди не об'єднуються навіть у критичні моменти.

Ще одне, що стоїть на заваді ініціативам, — бюрократичні перепони та недосконале законодавство. Мешканці цього району стикнулися з парадоксальною ситуацією: коли один із сусідів власним коштом забетонував шматок дороги, — отримав штраф. Причина — відсутність погодження з мерією. Представник муніципальної варти на прохання допомогти з вивезенням сухої рослинності та гілок пояснює, що то не його компетенція. Зате, як бідкаються жінки, щедрою рукою роздає попередження та виклики на адмінкомісію.

Ба більше, коли люди звертаються до міських служб із проханням прибрати аварійне дерево, ті тижнями тягнуть із погодженням.

Була ідея — створити власний пляж. Про це мріяв брат чоловіка Олени, волонтер і військовий, нині покійний. Вже була заготовлена деревина для кладки. Пропонували сусідам зібратися, щоб попрацювати разом. Але люди не відгукнулися. «Ми не зуміли об'єднатися», — з болем говорить жінка.

Не лише інфраструктура, а й довіра

Проблеми мікрорайону типові: дороги, транспорт, відсутність аптеки та іншої соціальної інфраструктури, для прикладу, всього один магазин на великий район. Але в цій історії — щось більше, ніж побутові питання. Люди втратили віру одне в одного, розгубили те відчуття, що вони разом. І водночас — намагаються знайти нові способи об'єднатися. Олена шукає однодумців, таких же, кому не все одно. Вона дуже вірить, що колись її мрія здійсниться.

Є результати опитування

Первомайськ розкинувся на площі понад 25 квадратних кілометрів — місто просторе, але не компактне, на відміну від, скажімо, сусіднього Південноукраїнська. Тож проблема віддалених мікрорайонів тут цілком реальна.

За результатами опитування , яке провів Гард.City, мешканці найчастіше скаржаться на роботу громадського транспорту. На другому місці — відчуття занедбаності та недостатньої уваги з боку комунальних служб. Втім, опитування триває, якщо ви ще не висловилися — долучайтеся зі своєю думкою.

Можливість це зробити та переглянути вже відомі результати — у спеціальній темі «Голос громади: змінюємо Первомайськ зсередини» .

Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту «Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа», що впроваджується ГО «Агенція розвитку локальних медіа АБО». Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії.

Миколаївські