Біль, що став справою життя: в пам’ять про загиблого сина подружжя з Лиманів виготовляє картини з гільз

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Біль, що став справою життя: в пам’ять про загиблого сина подружжя з Лиманів виготовляє картини з гільз

19 грудня 2025 р. 12:25

19 грудня 2025 р. 12:25

Подружжя з села Лимани Галицинівської громади на Миколаївщині у пам’ять про загиблого на війні сина виготовляє картини з гільз та допомагає місцевій волонтерській кімнаті. Вироби мають попит не лише в Україні , а й за кордоном. Про свою справу вони розповіли кореспондентам Суспільного .

Батько загиблого військового, Костянтин, працює у майстерні, яку облаштував у 2024 році . На столах — заготовки та готові вироби на різних етапах створення. В окремому кутку стоїть фото сина, який загинув під час обстрілу казарм миколаївських десантників у березні 2022 року .

“Коли я працюю, я завжди з ним розмовляю — кожного дня. Зробив, набив, показав йому. Завжди показую нашому янголятку” -говорить Костянтин .

Процес створення картин складається з кількох етапів. Спочатку чоловік вирізає та обробляє деревину, на яку згодом набиває гільзи. Далі — розмітка, свердління та полірування. Для різних виробів використовують різні трафарети й форми. Гільзи також підбирають різного калібру, аби у готовій роботі створювався об’ємний, 3D-ефект .

У подружжі ролі розподілені чітко: Костянтин відповідає за технічну частину, а його дружина Тетяна — за творчу ідею та оформлення. Картини відрізняються за формою та призначенням: одні створюють як подарунки, інші — як пам’ять.

Розповідаючи, з чого все почалося, Тетяна каже: “Спочатку виникла ідея зробити щось для сина. Ми зробили перші роботи, нам сподобалося і вирішили запропонувати створити маленьку Алею Слави біля сільради Лиманівської. Уже зробили 12 штук — по одній на кожного загиблого”.

Окрім творчості, Тетяна щодня допомагає у волонтерській кімнаті села. Там шиють фліски, спальники, капці, шапки, плетуть маскувальні сітки та виконують інші роботи для фронту. Староста сіл Лимани та Лупареве Наталія Панашій зазначає, що картини подружжя продаються на лотереях і благодійних аукціонах.

“Ціна такої картини доволі висока — 2,5–3 тисячі гривень , але гроші з продажу ми витрачаємо на закупівлю тканини, флісу та основ для сіток. Вони дуже допомагають нам, бо Костя виконує роботу акуратно й красиво, а його дружина Тетяна йому допомагає” – говорить Наталія Панашій, коментуючи значення цієї допомоги.

Історія подружжя з Лиманів — це приклад того, як особистий біль перетворюється на справу, що підтримує інших і зберігає пам’ять про тих, хто віддав життя за Україну .