Підсумки року, презентація збірки і розмова з громадою: зустріч редакції Гард.City з читачами

27 грудня 2025 р. 10:03

27 грудня 2025 р. 10:03

Наприкінці грудня редакція Гард.City запросила читачів та партнерів на теплу зустріч із підбиттям підсумків року, презентацією книжки Юлії Савви, інтерактивною грою та відвертою розмовою про журналістику у час війни. Зустріч пройшла 26 грудня у Первомайському краєзнавчому музеї.

Автор: Олександр Гурський

Зустріч, де було про людей і для людей

У просторі краєзнавчого музею зустрілися ті, хто протягом року був поруч із редакцією: читав матеріали, звертався по допомогу, співпрацював, підтримував і ставив незручні запитання. Цей рік був непростим для кожного і для країни загалом. Та цього вечора особливо відчувалося те, що ми навчилися триматися разом. І як сказала журналістка Юлія Савва: «Навіть коли зникає світло, у нас все одно звучать колядки, а те, що світить усередині, — не вимикається».

Книжка, про яку авторка мріяла з десяти років

Почалася зустріч із презентації поетичної розмальовки «Степові тайнописи» журналістки Гард.City Юлії Савви.

— Я задоволена. У мене вийшла книга — і це круто. Я мріяла про неї з десяти років, і нарешті вона побачила світ. Так, вона невелика, але вона є, — зізналася авторка.

За словами Юлії, цей рік приніс багато нових знайомств, людей і подорожей — саме вони стали точками опори.

— Коли я відчувала, що більше не можу, що хочеться сховатися від усього світу, мене рятували подорожі. Це навіть медично підтверджений спосіб зменшити тривожність і підтримати ментальне здоров’я, — ділиться Юлія.

Її побажання — не відкладати теплі слова, більше рухатися, допомагати тим, хто поруч, бути творчими і робити світ трохи кращим. І, звісно, допомагати Україні.

Під час презентації гості могли придбати авторську збірку Юлії Савви «Степові тайнописи» — і зробити добру справу. Було продано 13 книжок на загальну суму 1300 гривень. Авторка звітує: зібрані кошти поділили навпіл і передали на два збори для ЗСУ — 650 гривень пішли на деталі для наземного роботизованого комплексу для 159 ОМБр ( ініціатива Гард.City ), ще 650 гривень — на дрони для збору Сергія Стерненка. Якщо ви не змогли побувати на зустрічі, але хочете примірник із підписом — звертайтеся до авторки напряму!

«Стань журналістом на 30 хвилин»

Частиною зустрічі стала інтерактивна гра «Стань журналістом на 30 хвилин». Учасники отримували умовні редакційні кейси й пробували знайти рішення, як це роблять журналісти щодня. Було багато сміху, дискусій і розуміння того, що журналістика — це не лише тексти, а відповідальність і постійний вибір.

Мистецтво, яке працює на перемогу

Особливим моментом стала участь фотографа Олександра Ігнатьєва, який приніс дві авторські картини для розіграшу на підтримку українських військових.

Олександр Ігнатьєв Автор: Олександр Гурський

Для редакції Гард.City волонтерство — не епізод, а постійна частина роботи. Від початку повномасштабної війни команда регулярно долучається до зборів та інформаційно підтримує ініціативи для ЗСУ.

«Ми працюємо спочатку на перемогу»: позиція редакторки Галини Давидової

— Підсумовуючи 2025 рік, на чому ви б передусім акцентували увагу? Яким він був для редакції?

— Передусім — непростим. Як і для всієї країни. Але якщо говорити коротко, наш головний підсумок — ми вижили. Вижили як медіа, як бізнес, як команда. Без судових процесів, без гучних ексцесів, без історій, які могли б зруйнувати довіру. У нинішніх реаліях це вже серйозний результат. І для мене принципово важливо: у нашій редакції зібралися люди з однаковими цінностями. Що б ми не робили, ми завжди опираємося на таке запитання: чи допоможе це Україні перемогти? Спочатку — перемога, а вже потім все інше.

— З якими головними викликами довелося працювати цього року?

— Викликів було багато. Від емоційного вигорання до фінансової нестабільності. Але, мабуть, найскладніше — це відповідальність за слово в час війни. Коли до тебе звертаються люди зі складними, болючими, іноді навіть небезпечними темами, і водночас бояться говорити відкрито. Мені дуже болить ситуація, коли люди просять анонімності не через реальну загрозу, а через страх. Бо якщо ти боїшся навіть назвати проблему, хто ж тоді тебе захистить? Ми завжди готові допомагати, пояснювати, шукати шляхи вирішення, але суспільно важливі теми не можуть існувати лише пошепки.

— Якою сьогодні є комунікація редакції з владою та посадовцями?

— Вона складна, але вона є. І це важливо. Ми часто виступаємо посередниками між громадою та владою. До нас звертаються з простими, але болючими питаннями: куди йти, кому дзвонити, в які двері стукати. Я вдячна тим посадовцям, які йдуть на контакт, відповідають на запити, не ховаються. У таких випадках я завжди готова набрати, пояснити, запитати. Ми відкриті до співпраці, але одразу скажу: медіа не буде «обслуговувати». Ми працюємо за міжнародними журналістськими стандартами і запрошуємо до партнерства, а не до контролю.

— Часто звучать закиди, що наше медіа «на когось працює». Як ви на це реагуєте?

— Ми працюємо на громаду, на спільноту, яка нас читає. Наші джерела фінансування відкриті й неодноразово описані на сайті. Ми диверсифікуємо доходи: реклама з чітким маркуванням, нативні матеріали про бізнес, грантові проєкти, співпраця з донорами, як-от Інститут регіональної преси та інформації, АБО — агенція медійного росту, International Media Support. Якщо ми бачимо проєкт, який має сенс і користь для громади — ми в нього заходимо. Донори платять за нашу роботу, і це нормально. Журналісти можуть бути принциповими, але точно не жебраками, і зарплату вони теж мають отримувати гідну. Бо мінімальна оплата праці — це образа людської гідності, і з цим нічого романтизувати.

— Які плани має редакція на наступний рік?

— У нас уже тривають кілька довготривалих проєктів. Далі будемо писати гранти, розвивати всі платформи, більше працювати з відео. Ми як організація хочемо жити, розвиватися і залишатися корисними.

— І наостанок: ваше головне побажання читачам і колегам?

— Перемоги. Про інше я зараз навіть не мрію. А ще — сил, терпіння, здоров’я і витримки. Щоб ми всі могли працювати на нашу перемогу і дочекатися її. Разом.

«Ці історії важко писати, але мовчати — неможливо»: журналістка Тетяна Кострикіна

Журналістка Тетяна Кострикіна звернула увагу на ще один важливий бік редакційної роботи — психологічний:

— Цей рік, напевно, був одним із найскладніших за темами й героями. Було багато історій військових, родин загиблих, людей, які повернулися з полону. З одного боку, ці теми надзвичайно важливі — про них потрібно говорити й чути. З іншого — для журналістів це дуже важко, бо ти пропускаєш усе через себе і ще довго з цим живеш.

Автор: Галина Давидова

За її словами, редакція усвідомлює цю відповідальність і готова працювати далі:

— Ми робимо це, бо знаємо, що це потрібно. А на наступний рік я б побажала всім більше доброти, спокою і тиші всередині себе. Навчитися чути тих, хто поруч, не засуджувати, а слухати. Тоді нам усе вдасться.

Редакція Гард.City щиро вдячна всім, хто знайшов час і прийшов на нашу зустріч — читачам, партнерам, героям публікацій, друзям. Особлива подяка Первомайському краєзнавчому музею за теплу атмосферу та партнерство, яке зробило цю подію можливою. Разом — сильніші.

Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту «Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа», що впроваджується ГО «Агенція розвитку локальних медіа АБО». Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії.

Миколаївські