11 дітей, полон і інвалідність: родина захисників України чекала житло у Миколаєві понад 10 років

18 січня 2026 р. 13:29

18 січня 2026 р. 13:29

Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Миколаївській області Спартак Гукасян публічно відреагував на новини про придбання житла для багатодітної родини Кіневих у Миколаєві в межах програми «Турбота» .

У дописі на Facebook від 17 січня 2026 року він зазначив, що офіційні сторінки Миколаївської обласної державної адміністрації , Миколаївської обласної ради та Миколаївської міської ради прозвітували про позитивну подію — придбання будинку для родини з 11 дітьми. Водночас омбудсман наголосив: за цим рішенням стоїть багаторічна історія виживання, очікування і формальних відписок , про яку у звітах влади не згадується.

Спартак Гукасян пояснив, що вперше дізнався про ситуацію цієї родини у листопаді 2024 року — після зустрічі з родинами зниклих безвісти та полонених захисників України. До нього звернулася мешканка Миколаєва — мати оборонця Маріуполя , який на той момент перебував у російському полоні . Під час спілкування з’ясувалося, що жінка у 12 років залишилася сиротою , виховувалася бабусею та отримала від держави кімнату площею 14 кв. м . Після одруження і народження четвертої дитини місто додатково виділило ще дві кімнати — 15 та 10 кв. м . Загальна житлова площа склала 39,2 кв. м .

Умови проживання були аварійними , ремонт родина робила за власний кошт , роками фактично виживаючи . У 2017 році жінці присвоїли почесне звання «Мати-героїня» . На момент звернення до омбудсмана у сім’ї виховували 11 дітей , з них четверо — малолітні . Чоловік — військовослужбовець ЗСУ , особа з інвалідністю ІІІ групи після мінно-вибухової травми, нагороджений відзнаками Міністерства оборони України . Троє синів — учасники бойових дій, один син провів три роки в полоні .

Фактично батьки та восьмеро дітей жили на менш ніж 40 квадратних метрах , без умов для реабілітації, без елементарного особистого простору та без гідних умов для родини захисників України. При цьому, як наголосив Гукасян, із 2003 року сім’я перебувала на квартирному обліку, а з 2011 року — у позачерговій черзі . Це були роки звернень, роки формальних відповідей і роки очікування.

Після прийняття звернення представником омбудсмана було організовано виїзд за місцем проживання, направлено запити міському голові , ініційовано прийом заявниці керівництвом міста та профільного департаменту . Паралельно Представництво Уповноваженого ВРУ з прав людини у Миколаївській області формувало документи та надсилало запити, а Офіс Омбудсмана України супроводжував родину у питанні повернення сина з полону .

Навесні 2025 року , після трьох років неволі , він повернувся додому. Однак, попри зміну програм, керівників і складів рад з 2011 року , питання житла для цієї родини так і не ставало пріоритетом для соціальних служб і органів влади. Лише після системного втручання та проходження всіх процедур родині, яка чекала понад 10 років , було надано чотирикімнатну квартиру .

“Це правильне і справедливе рішення. Але важливо чесно сказати: воно не сталося б само по собі. Ця історія не лише про одну сім’ю. Вона про те, як багато років люди можуть жити в неприйнятних умовах, залишаючись у черзі. Я радію разом із родиною Кіневих. Але дуже хочу, щоб у майбутньому соціальні служби та органи влади працювали на випередження, а не лише тоді, коли хтось змушений нагадати їм про їхні обов’язки. Бо справжня турбота — це не тільки звіт, а ще й відповідальність”, – наголосив представник омбудсмана.

Миколаївські