Важливо просто бути поруч: думки південноукраїнців про підтримку родин полонених і зниклих безвісти

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Важливо просто бути поруч: думки південноукраїнців про підтримку родин полонених і зниклих безвісти

27 січня 2026 р. 15:49

27 січня 2026 р. 15:49

У Південноукраїнську живуть сім’ї, для яких війна не має пауз і вихідних. Поки їхні рідні залишаються в полоні або вважаються зниклими безвісти, ці люди тримаються на надії та підтримці. Журналістки ЮжкаNews.City запитали мешканців міста, чи замислюються вони про родини військовополонених і зниклих безвісти та яку підтримку вважають для них найнеобхіднішою.

Відеоопитування на вулицях Південноукраїнська. Автор: Анна Бойко

– Всім родинам, хто без житла, виділити житло. Це в першу чергу. Якщо мати одна, дитина одна – пенсію призначити, як військовослужбовцям. Треба акції ці біля міськвиконкому проводити, бо вони жирують, а люди страждають.

Автор: Анна Бойко Важливо просто бути поруч: думки південноукраїнців про підтримку родин полонених і зниклих безвісти

– Це нікому не побажаєш. Дуже важко, краще вже знати, що воно є і як воно є. Не знаю, як можна підтримувати, якщо ви рідну людину втратили. Підтримка – вона всередині.

– Я сама з Краматорська, тому я це прекрасно знаю: як це — чекати, і коли в тебе рідні загинули, і коли вони в полоні. Я з цим стикалася. Людям не вистачає підтримки, тому що дуже багато хто на все це закриває очі. І, знаєте, як кажуть: поки горе не постукає у твої двері, ти про це нічого не знаєш.

– Думки в них, звичайно, дуже тяжкі. Одна-єдина думка, щоб вони швидше повернулися додому. Моральна підтримка — це дуже велика справа, але, окрім цього, держава повинна підтримувати ці родини.

– У мене в полоні теж близька людина і постійно думаю, як він там. Дуже переживаємо, дуже чекаємо його вдома. І я думаю, що ще важче декому з тих, хто тут зараз, тому що є багато людей, які точно не знають, чи їхня близька людина в полоні. Звичайно це дуже важко. Я думаю, що дуже важко концентруватися на якихось щоденних справах, коли ти не знаєш, де твій брат, батько, син.

У нас була ситуація, коли ми теж стояли з плакатом з фотографією нашої близької людини, підійшли наші знайомі і теж стали з нами, і теж тримали плакат. Тому, я думаю, це важливо просто бути поруч, показати, що тобі теж не все одно, що ти теж переймаєшся долею цієї людини і не задавати нетактовних питань. Зичу всім, хто зараз тут, щоб вони дочекалися своїх рідних живими і неушкодженими якнайскоріше.

Раніше ми робили опитування на тему: «Страх, сором чи співчуття: як південноукраїнці реагують, бачачи чужий біль?» . Та запитували родичів військовополонених та зниклих безвісти зі спільноти «Чекаємо», яка підтримка їм необхідна від міської влади і громадськості?

Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту «Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа”, що впроваджується ГО «Агенція розвитку локальних медіа АБО». Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії.