У Південноукраїнську попрощалися з солдатом Андрієм Лупаном, який рік вважався зниклим безвісти

09 лютого 2026 р. 15:14

09 лютого 2026 р. 15:14

Морозного дня, 9 лютого, мешканці Південноукраїнська попрощалися з Андрієм Лупаном – солдатом, який довгий час вважався зниклим безвісти. Останній раз мати бачила сина 6 грудня 2024 року, коли проводжала з відпустки. «Мамо, все добре» – ці слова вона чула щодня по телефону. Через п’ять днів зв'язок обірвався назавжди.

Південноукраїнець Андрій Лупан загинув 11 грудня 2024 року. Автор: Наталя Кравець

Автор: Наталя Кравець

Андрій Анатолійович Лупан народився 12 лютого 1981 року в Південноукраїнську. Тут він і зростав. Дев'ять класів закінчив у школі №1. Рідні згадують Андрія тихим, добрим, таким, що завжди підтримає.

Після школи Андрій працював на різних підприємствах міста. Жив скромно, був чесним, не шукав легких доріг, не ховався від труднощів.

У 2024 році 9 липня Андрій став у стрій Збройних сил України. Щодня дзвонив рідним, аби вони знали: з ним усе гаразд. Востаннє його бачили 6 грудня, коли приходив у відпустку. Мати обійняла, провела поглядом і відчула тихий біль у серці. Прибувши до війська, Андрій повідомив що вже на місці, і попередив: декілька днів не буде на зв'язку – він іде на завдання. А далі – тиша…

З 11 грудня 2024 року стрілець-оператор третього відділення першого взводу третьої спеціальної роти військової частини А4270 солдат Андрій Лупан вважався зниклим безвісти. Більше року родина жила надією, а потім дізналася страшну правду: Андрій загинув того ж дня.

Прощання з південноукраїнцем Андрієм Лупаном. Автор: Наталя Кравець

На площі в центрі Південноукраїнська зібралися мешканці, щоб провести Андрія Лупана в останній земний шлях. Зі словами співчуття до родини і близьких загиблого звернулися Сергій Горностай – заступник міського голови та майор Андрій Чорний – начальник відділення ЦВС першого відділу Вознесенського районного ТЦК та СП.

– Я знаю Андрія, вчився з ним разом у першій школі. Він ріс на моїх очах. Андрій був сміливий, у нього не було страху. Справжній козак, справжній чоловік. Я дякую батькам за те, що виховали справжнього сина України, справжнього героя. Пам'ять про Андрія буде завжди в наших серцях, а його зірка ніколи не згасне, – промовив Сергій Горностай.

– Слава герою Лупану Андрію Анатолійовичу. Слава Україні! – промовив Андрій Чорний. Площею пролетіло: «Героям слава!».

Автор: Наталя Кравець

Люди схилили голови у скорботі, вшановуючи світлу пам'ять загиблого земляка хвилиною мовчання. Особовий склад приступив до віддання військових почестей. Від імені Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних сил України, прапор, яким була вкрита домовина, прийняли батьки загиблого героя.

Під слова пісні «Пливе кача» люди прощалися з Андрієм Лупаном. Клали квіти до домовини, плакали, ставали на коліна.

Після церемонії прощання траурна процесія рушила на міське кладовище. Там, на Алеї Слави поховали тіло захисника.

Автор: Наталя Кравець

Автор: Наталя Кравець

Вічна пам'ять, герою!

Миколаївські