Очі, яки пам’ятають. День закоханих з українським підтекстом

14 лютого 2026 р. 20:57

14 лютого 2026 р. 20:57

Незвичний та оригінальний спосіб відзначити День усіх закоханих або День Святого Валентина обрали для себе південноукраїнці Микита та Карина. Романтична зустріч відбулася у міському історичному музеї, де вони в національних костюмах позували перед художницями. Подія відбулася завдяки колективу музею під керівництвом директорки Зореслави Клименко за посередництва Майї Граждан – матусі Микити.

Карина і Микита зараз мешкають в Одесі, але обидва народилися у Південноукраїнську. Кажуть, що знайомі давно, бо навчалися в однієї школі, щоправда, у різних класах. Микита вже у шкільні роки поглядав на Карину, проте дівчина тоді не помічала хлопця. Усе змінилося у 2025-му, коли Микита звільнився з російського полону. Ця історія кохання тісно переплітається із трагічними реаліями війни, але маємо надію, що в неї обов’язково буде хепі-енд.

Карина і Микита - справжні українці Автор: Лариса Мініна

Микита Граждан у 2022-му охороняв Маріупольський гарнізон. Разом із побратимами, здійснюючи прорив з оточення, потрапив у російський полон. Це трапилося 12 квітня. Довгих три роки і один тиждень морпіх перебував у ворожій неволі. Сидів у сумно відомій Оленівці, що на Донеччині, потім була суходольська виправна колонія №36 та колонія суворого режиму у вязьмі смоленської області рф. Хлопця обміняли напередодні Великодня, 19 квітня 2025-го. За день до того в Микити був день народження, йому виповнилося 25 років. Це був третій день народження у полоні…

Відразу після того обміну Карина написала в соцмережах Микиті, вона цікавилася своїми знайомими, які теж потрапили у полон. Почалося листування, спілкування. Дівчина спекла для захисника паску…

Разом в історичному вбранні Автор: Лариса Мініна

Зараз Карина та Микита спеціально приїхали до Південноукраїнська, щоб взяти участь у цікавому проєкті під символічною назвою: «Очі, які пам’ятають». Поки вони готувалися та переодягалися в історичні національні костюми (вишиванки 19 та 20 сторіччя обирали самі серед музейних експонатів), Зореслава Клименко розповіла про мистецький проєкт.

На передньому плані Майя Граждан та Зореслава Клименко Автор: Лариса Мініна

Художні етюди з натури у музеї практикуються з 2025 року. На День незалежності місцеві художниці малювали портрет української берегині, на День українського козацтва, звичайно ж, козака. Логічно, що зараз – до Дня закоханих – позує закохана пара. Результати цього творчого експерименту усі бажаючі зможуть побачити на виставці, що планується на березень, у Шевченківські дні.

Музей також займається збором інформації про загиблих земляків, військовополонених та тих, хто вважається зниклим безвісті.

- Ми тісно співпрацюємо із сім’ями цих категорій, ведемо електронні бази, постійно запрошуємо, проводимо для них заходи, екскурсії різної тематики. Спілкуємося із родинами тих, хто повернувся з полону, - зазначила пані Зореслава. - З Маєю Граждан познайомилися, коли вона принесла особисті речі Микити до музею. Перед сьогоднішній акцією зателефонувала їй, вона сказала, що запитає дозволу у сина, він пішов назустріч. Це дуже важливо, тому що колишні військовополонені таким чином соціалізуються, це своєрідна арт-терапія.

Автор: Лариса Мініна

Тим часом закохані розташувалися у спеціально влаштованому для них куточку, а майстрині підготували полотна та фарби для майбутніх портретів. Цього разу до музею малювати прийшли Наталія Токар та Ірина Ачкасова. Ще три запрошені художниці – Вікторія Ковальова, Тетяна Войнич, Олександра Демакова – не змогли бути присутніми за станом здоров’я (у лютому не тільки мороз і ожеледиця, а й вирує ГРВІ), але й вони приєдналися онлайн до малювання.

Ірина Ачкасова та Наталія Токар за роботою Автор: Лариса Мініна

Микиті та Карині, мабуть, важко було всидіти декілька годин, поки з них писали портрет, але обидва трималися, грілися гарячим чаєм та спілкувалися с присутніми.

Автор: Лариса Мініна

Із розмови виявилося, що в Одесі пара мешкає на 14 поверсі, чують та іноді бачать, як повз їхнього будинку летять шахеди. Карина після закінчення навчання у виші працює фармацевтом, Микита, як сказала дівчина, таксує, розвівається, адаптується. Її запитали, чи відчуває вона з боку коханого ознаки посттравматичного синдрому? «Ні!» - впевнено відповіла дівчина. – «Він же зі мною!»

Карина, коли жила у Південноукраїнську, танцювала у «Квітах України», звідки й відповідна постава, стрункість, вміння носити національний костюм. А Микита – впевнений у собі та закоханий: як він увесь час дивився на свою дівчину! Обом дуже пасував історичний одяг.

Автор: Лариса Мініна

Підтримати свого сина та його дівчину прийшла до музею й пані Майя. Вона з гордістю розповідала по Микиту, зокрема, що він гарний спортсмен, 6 років займався орієнтуванням, був золотим та срібним призером України.

Поступово на мольбертах під пензликами художниць виникали силуети, а згодом і портрети Микити і Карини. Зображення мали символічний сенс. Це не тільки про любов закоханої пари, а й про майбутнє нашої України – мирне та щасливе.

Миколаївські