Мова барв – мова душі Наталії Токар, художниці з Південноукраїнська. Фоторепортаж

02 березня 2026 р. 18:18

02 березня 2026 р. 18:18

Мовою барв спілкувалася із глядачами мисткиня Наталія Токар. Персональна виставка художниці відкрилася у міському історичному музеї. На вернісаж зібралося багато шанувальників образотворчого мистецтва та безпосередньо таланту пані Наталії. Це були друзі, знайомі та учні художниці.

Автор: Лариса Мініна

Присутні побачили 23 різноманітні картини, написані олією. Портрети, пейзажі, натюрморти були встановлені на мольбертах, які органічно вписалися в основну музейну експозицію.

Автор: Лариса Мініна

І нічого, що місця було трошки замало, що бажаючим познайомитися з творчістю художниці ближче приходилося підходити до полотен по черзі.

Автор: Лариса Мініна

Гості музею того вечора не тільки милувалися картинами, а й спілкувалися з авторкою та проміж собою обмінювалися враженнями. Бесіди велися у неформальній обстановці з гарячим чаєм та смаколиками від спонсорів.

Наукова співробітниця музею Світлана Корчомна познайомила присутніх із біографією художниці.

Світлана Корчомна - наукова співробітниця музею та ведуча заходів Автор: Лариса Мініна

Наталія Анатоліївна (у дівоцтві Безпалько) народилася у селищі Стара Синява, що на Хмельниччині, у сім’ї інженера-електрика та вчительки англійської.

Любов до творчості у дівчинки зародилася змалку. З дитинства найкращими подарунками для Наталії були олівці, фарби, альбоми для малювання. Її захоплювали ілюстрації в книжках. Вона малювала квіти, краєвиди, а згодом – улюблених акторів, намагаючись передати характер і внутрішній світ.

Особливий вплив на дівчинку мала її бабуся, яка вміла шити та передала онуці любов до тканини, форми та декоративності.

Портрет бабусі Автор: Лариса Мініна

До Південноукраїнська родина переїхала у 1980 році, тоді це була Костянтинівка-2. Закінчивши школу із срібною медаллю, Наталія навчалася у Криворізькому педагогічному інституті. Згодом продовжила освіту в Державній академії легкої промисловості України за спеціальністю «художнє моделювання».

Наталія Токар працювала художником-модельєром на Вознесенській швейній фабриці «Вікторія». Сьогодні вона – викладачка художнього відділу Південноукраїнської школи мистецтв. Тобто мисткиня не тільки творить сама, а й передає любов до мистецтва молодому поколінню.

Учениці Наталії Токар зі школи мистецтв показують свої роботи Автор: Лариса Мініна

На вернісажі пані Наталія дуже хвилювалася, емоції переповнювали. Коли ведуча надала слово художниці, вона подякувала Богові та Збройним Силам Україні за можливість влаштування такої виставки. А ще вона подякувала своїм батькам, яких вже немає в живих, за те, що вони вірили в неї, своїм вчителям-наставникам та нашому історичному музею за надану можливість.

Наталія Токар та портрети Автор: Лариса Мініна

Наталія Токар відповіла на низку питань про себе та свої твори. Вона розказала. Що перша її робота олією «Берези» була написана у 18 років з величезним натхненням. Ця картина була присутня в експозиції. А ще там були три автопортрети різних років та портрет її бабусі. Картина «Дівчина» присвячена обряду на Івана Купали, про неї авторка навіть прочитала вірш.

У житті художниці були моменти, коли хотілося залишити творчість. Це пов’язано з особистою трагедією – загибеллю чоловіка. Подолати горе допомогла праця з дітьми у школі мистецтв.

У пані Наталії є талановита донька Юлія, яка пише вірші. На жаль, вона не змогла бути на персональній виставці своєї мами, але строки її віршів того дня прозвучали у музеї. Їх продекламувала Єлизавета Доценко вихованка гуртка «Чарівний світ слова» ЦДЮТ (керівниця Світлана Казарина).

Єлизавета Доценко читає вірші доньки Наталії Токар Автор: Лариса Мініна

Директорка музею Зореслава Клименко наголосила, що радіє можливості допомагати в реалізації мрій творчих особистостей.

- Арт-терапія в цей складний час просто необхідна. А музей постійно проводить такі акції. Майстер класи, виставки, патріотичні заходи.

Директорка музею Зореслава Клименко Автор: Лариса Мініна

Миколаївські