Весна, що гуртує: як Баба Марта зібрала болгарську громаду в Первомайську

02 березня 2026 р. 20:06

02 березня 2026 р. 20:06

1 березня 2026 року на головній сцені міського центру культури та дозвілля ім. Єфросинії Зарницької у Первомайську відбулося свято Баби Марти. Цьогоріч воно знову стало стало не лише фольклорним заходом, а майданчиком для єднання громади, вшанування традицій і висловлення вдячності нашим захисникам. У залі був аншлаг — сотні мартениць, українсько-болгарська атмосфера та щира зацікавленість глядачів. Як журналістка і співорганізаторка події, спробую передати в цій статті головні моменти й враження цього дня.

Наша мета проста — згуртувати людей

Цьогорічна Баба Марта у Первомайську — це більше, ніж традиція. Як для мене, то це доказ того, що болгаристика сьогодні не про музейну етнографію, а більше про живу силу громади, яка намагається берегти коріння і водночас тримати стрій разом з Україною.

Свято відбулося 1 березня в головній культурній будівлі міста — центрі культури та дозвілля ім. Єфросинії Зарницької з ініціативи громадських болгарських організацій, які багато років діють на теренах Первомайська та Вільшанки: «Українсько-болгарський центр» (голова — Володимир Опря) та «Болгарська молодь «Другари» (керівниця — Наталія Клименко). Дійство пройшло за підтримки міського управління культури та міської ради.

Мета нашого заходу проста — згуртувати людей і нагадати: прихід весни в Україні можливий завдяки ЗСУ. Тож під час дійства відбувся збір коштів на потреби наших бійців.

Болгари, які зберігають традицію

Повна зала. Аншлаг, як кажуть у театрі. Святково прибране фойє, весняне дерево з мартеницями, карта болгарських поселень, оновлені декорації, пошиті костюми — за цим стоїть величезна праця працівників культури.

До Первомайська з’їхалися колективи з болгарських поселень Вільшанської громади, зокрема Вільшанки, Доброго, Станкуватого, де й досі проживають етнічні болгари та звучить болгарська мова.

«Другари», «Гуденки», «Садянка» — вони зберігають традиції, співають народні пісні, печуть плакети та пригощають стравами, що пахнуть дитинством.

Страви болгарської кухні Автор: В'ячеслав Бондар

Болгарська мова звучала зі сцени щиро й натхненно. Вільшанські болгари співали, надихали танцями, вели у хоро. А в Первомайську цього дня теж вчилися танцювати хоро завдячуючи Інні Буфаловій, керівниці хореографічного колективу «Мозаїка», яка провела майстер-клас просто на сцені. Чи навчилися? Але спроби були від душі, а це найголовніше.

Живий звук, ритм та барви костюмів

Свято розпочалося яскраво й символічно — виступом колективів управління культури. Це було перше, що зустріло глядача. На сцені поєдналися всі жанри: пісня, танець, оркестр. Живий звук, ритм, барви костюмів, як на мене, усе працювало на створення атмосфери.

Глядачі ще тільки займали свої місця, а простір уже наповнювався весняною енергією.

Пригощання вином та бринзою додало особливого колориту й гостинності, власне, так, як це прийнято у болгарській традиції.

Присутні з перших хвилин поринули в атмосферу болгаристики не як абстрактного поняття, а як живої культури: зі смаком, музикою, рухом, обрядом.

Пісня як молитва за Перемогу

Особливо зворушливим стало виконання українсько-болгарської пісні «Ще прийде весна» у виконанні Катерини Пасічник. Слова до неї я мала честь написати, і вона була подарована нашим воїнам та всім, хто прагне Перемоги.

Катерина Пасічник, Жанна Липницька та Наталія Олішевська Автор: Олег Пасічник

Яскравими були виступи Маргарити Корнієнко, яка вивчає болгарську мову й співає нею з великою любов’ю, Жанни Липницької. Щодо свого виступу, то скажу: цього разу, до речі, мені допомагав баяніст Василь Драганов. А дівчата з «Мозаїки» — це окрема енергія. І це було по-справжньому.

Маргарита Корнієнко та Ростислав Клімішин (художник з Кропивницького) Автор: Наталія Клименко

Запалили своїми піснями і «Богемські фраєрки», які завжди приїздять в підтримку болгарської громади. І це говорить про наше єднання.

Вшанування героя

Окремим, дуже щемким моментом стало вшанування нашого захисника, бессарабського болгарина В’ячеслава Куцарева. Його ім’я звучало з глибокою повагою і вдячністю.

Віра Гузенко, ветеран війни Вʼячеслав Куцарев та Наталія Клименко Автор: Олег Пасічник

Наша землячка, болгарка Віра Гузенко вручила родині героя сертифікат на послуги її салону, як знак підтримки, тепла й турботи. І у такі миті розумієш, що громада — це велика родина.

Гості, що надихають

До нас завітали представники Кропивницького, зокрема голова національних спільнот Кіровоградської ОВА та голова «Нашитє хора» Сергій Осадчий. Він разом з колегами привезли книги болгарських істориків та картини художника із Кропивницького Ростислава Климишина. Ростислав представив свої полотна з самої Болгарії, з-під гір Вітуша. На фіналі митець виконав пісню «Моя Болгарія» і це було неймовірно хвилююче.

Приїхали і наші давні партнери з Чорноморського степу, які запросили колективи на осінній фестиваль до Одеси. В’ячеслав Бондар був у захопленні від дійства і сказав, що «ми круті».

Окремою сторінкою фесту стала увага Посольства Болгарії в Україні та Посла Елени Слатінської-Ованезової. Щира вдячність за підтримку нашої спільноти.

Посол Болгарії в Ккраїні Елена Слатінська-Ованезова Автор: Наталія Клименко

Підтримка, без якої не було б свята

Окремі слова вдячності на адресу начальниці управління культури Наталії Олішевській. Саме в її руках була головна координація цього масштабного весняного дійства. Дякуємо за залу, за артистів, за атмосферу гостинності, за вино і за бринзу — за все, що створило теплий простір для нашої спільної весни.

Автор: Олег Пасічник

Щира подяка Кропивницькому, який завжди підтримує й надихає нас, первомайців, на справжні дива. Окремо дякуємо Сергію Осадчому за наполегливість, творчий підхід, мудрі настанови й постійну підтримку національних спільнот.

Дякуємо голові Миколаївської ради національних спільнот Лоліті Каймаразовій за увагу, теплі слова привітaння та підтримку нашої громади.

Щиро вдячні подружжю Русєвих із Болграда, які на жаль, не змогли прибути, але передали нам привіт і подарунки. Їхні вітaння озвучив Володимир Опря, один із співорганізаторів свята. До речі, завдячуючи його зусиллям до нас змогли потрапити вільшанські колективи.

Жива традиція — міст між поколіннями

На сцені були відтворені давні болгарські весняні обряди завдяки колективам «Барвінок» (керівниця Дарія Кеник), «Калинове зерня» та народному пісенному колективу української народної пісні «Червона калина» (керівниця Ольга Попова). Вони вивчили болгарські пісні, танці, традиції і зробили це з великою повагою.

Окремим блоком діяла виставка майстринь, які нав’язали мартениць і наплели болгарських троянд. Світлана Капацина, Олена Шрам, Алла Мазаєва, Любов Панасівна, Світлана Степанова та багато інших майстринь порадували своєю творчістю.

Частина виручених коштів спрямована на ЗСУ.

Мартениця: традиційна прикраса Автор: Юрій Островершенко

Була представлена й національна кухня: плакети, письмеди — страви, що смакують і об’єднують за одним столом.

Майстриня Олена Шрам та болгарські страви Автор: Наталія Клименко

Цього дня прийшло багато родин, які свого часу переселилися з Вільшанки до Первомайська. Тут укорінилися, тут живуть і намагаються зберігати мову, традиції, пісню. Зустрілися давні родичі, згадували предків, родові історії.

Щира дяка Сергію Опрі за підтримку пошуку родовідних історій родин Опрів, Стоянових, Константинових, Величків, Драганових, Степанових, Кульвих та інших ( всього 130 прівищ).

Були й бессарабські болгари. І це особливо тішить: південь Одещини сьогодні тісно переплівся з Кіровоградщиною, з Вільшанськими, а тепер уже й Первомайськими болгарами. Ми різні географічно, але єдині корінням.

«Да, бедете хора» — будьте людьми

Минулого року проєкт «Баба Марта гуртує» заявив про себе як звичайний фестиваль. Цьогоріч він виріс та заглибився в традиції, розширив партнерства, став змістовнішим і масштабнішим.

Як журналістка і співорганізаторка, я більшість часу була на сцені й, на жаль, мало що змогла зафільмувати. Тому щиро дякую колегам Юрку Островершенку, Олегу Пасічнику та подружжю Галузинських за збережені миті нашого свята.

Сподіваюся, нашій громаді було цікаво бути разом. Бо нині особливо важливо єднатися, пам’ятати, чиїх батьків ми діти, і підтримувати тих, хто боронить нашу весну та наше майбутнє. Болгари кажуть: « Да, бедете хора » — будьте людьми. І в цих простих словах велика мудрість.
І наостанок: якщо чиєсь ім’я сьогодні не прозвучало, знайте, що кожен із вас важливий і цінний. Бо всі ми — люди, і всі ми разом творимо нашу силу.

Миколаївські