«Шевченко – це народ»: у Південноукраїнську відбувся пам’ятний мітинг. Фоторепортаж - Миколаївські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

«Шевченко – це народ»: у Південноукраїнську відбувся пам’ятний мітинг. Фоторепортаж

09 березня 2026 р. 16:39

09 березня 2026 р. 16:39

З нагоди 212-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка, 9 березня, біля його пам’ятника у Південноукраїнську зібралися містяни, представники місцевої влади та Південноукраїнської АЕС, працівники установ і підприємств. Люди прийшли, щоб вшанувати пам’ять великого Кобзаря і згадати його слово, яке й нині додає сили та єднає українців.

Розпочалося все зі знайомих перших акордів «Реве та стогне Дніпр широкий». Духовий оркестр «Gard Band» Південноукраїнського міського центру культури та дозвілля задав тон усьому заходу, а пісню виконав соліст оркестру Юрій Артюхов. Люди слухали стоячи, дехто тихо підспівував.

Духовий оркестр «Gard Band» Південноукраїнського міського центру культури та дозвілля

– Шевченко – це народ, і як народ, він буде завжди жити, – мовила ведуча заходу Ганна Волошина.

До присутніх звернулися заступниця міського голови Марія Дроздова та заступник генерального директора ПАЕС з персоналу Сергій Котельник. Вони говорили про силу єдності, про підтримку військових і про те, що Шевченкова мрія про вільну Україну нині виборюється ціною великих зусиль і втрат.

Автор: Анна Бойко

Ведуча нагадала, що Тарас Шевченко був поруч з українцями у всі переломні моменти історії, у найважчі часи люди не розлучалися з «Кобзарем». Його читали пошепки під заборонами, брали із собою на фронт.

– Його «Кобзар» ішов разом з українцями і в окопи Другої світової, і в повстанські криївки. Він був на вогненних барикадах Майдану. Як небесна сотня на Інститутській, як кіборги в Донецькому аеропорту, як захисники Бахмута – ми знову стали пліч-о-пліч у боротьбі , – промовила Ганна Волошина.

Змінюються епохи й вороги, але не змінюється головне – прагнення українців до свободи. І в цій боротьбі слово Тараса Шевченка щоразу звучить як підтримка і як нагадування: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає!».

На завершення учасники заходу поклали квіти до підніжжя пам’ятника. Люди підходили по черзі, мовчки, зосереджено. Оркестр знову заграв, а соліст виконав «Стоїть гора високая».