Розмова після плейбек-вистави: як первомайський студент Богдан Пахолок відкрив для себе сцену

15 березня 2026 р. 08:45

15 березня 2026 р. 08:45

Нещодавно ми писали про перемогу студента з Первомайська Богдана Пахолка в обласному конкурсі читців . У номінації «Найкраще читання творів лауреатів Шевченківської премії та поціновувачів його творчості» він посів друге місце, декламуючи Миколу Вінграновського. І майже одразу після публікації журналістці Гард.City випала нагода познайомитися з Богданом.

Богдан Пахолок Автор: Наталія Клименко

Не випадкові випадковості

Зустріч сталася випадково — після вистави плейбек-театру , де я брала у акторів короткі відгуки про виступ. Раптом у розмові пролунало знайоме прізвище.

— То це ти, Богдане? — перепитала я. — А я ж сьогодні писала про твою перемогу. Будьмо знайомі.

Так і почалася наша розмова. Звісно, захотілося більше дізнатися про талановитого юнака, який упевнено почувається на сцені. Сьогодні Богдан — учасник народного театру «Рефлекс і Я» під керівництвом режисерки Тетяни Гаврилюк.

Хлопець закінчив Первомайську гімназію №1, а згодом вступив до Первомайського фахового коледжу НУК. Як з’ясувалося під час розмови, потяг до сцени жив у ньому з дитинства. Саме про це наша коротка розмова.

«Побачив оголошення і вирішив спробувати»

— Як ти потрапив на обласний конкурс?

— Побачив оголошення в інтернеті й згадав, що в мене вже є запис, де я читаю уривок із циклу сонетів «Вінок на березі юності» Миколи Вінграновського. Подумав: якщо запис уже є, чому б не спробувати? Порадився зі своєю режисеркою — Тетяною Гаврилюк. Вона підтримала. Я відправив запис і вирішив: переможу — чудово, не переможу — буде що згадати.

У підсумку Богдан посів друге місце. Каже, навіть не одразу усвідомив результат.

— Чесно кажучи, я не був на оголошенні результатів. Дивився онлайн, але якість була така, що майже нічого не розібрав. Потім уже дізнався, що маю друге місце.

Богдан Пахолок на Вінграновський Art Marathon 2025 Фото: архів Гард.City Автор: Юлія Савва

Сцена, про яку мріяв ще з дитинства

Серйозно театром Богдан почав займатися восени 2023 року, хоча інтерес до сцени з’явився набагато раніше.

— У дитинстві нам задали вивчити уривок із твору Тараса Шевченка, — пригадує хлопець. — Я дуже старався, довго вчив, готувався. Думав, що виступатиму на сцені перед усією школою. А виявилося, що просто перед учителькою в класі. Я отримав 12 балів, але додому йшов і плакав. Бабуся питає: «Що сталося?» А я відповідаю: «Я на сцену хочу».

Після цього бажання трохи «сховалося», але кожен шкільний виступ він намагався не пропускати.

На прем’єрі комедії «Те, що треба» у Первомайську Фото: архів Гард.City Автор: Галина Давидова

Театр, який змінює людину

За словами Богдана, справжні зміни почалися тоді, коли він прийшов у театр:

— До театру я був дуже невпевненим у собі. Постійно переживав через дрібниці. Я, як зараз кажуть, був справжнім тривожником. Театр поступово змінив моє ставлення до людей і до життя.

Тепер він намагається дивитися на людей глибше:

— Раніше люди були просто словом «люди». А тепер я думаю: що в них всередині? Чому вони так вчиняють? Навіть якщо хтось поводиться погано, мені хочеться зрозуміти обидві сторони ситуації. Друзі іноді жартують, що я завжди, як суддя, бо намагаюся всіх вислухати.

Олександр Костюк та Богдан Пахолок, плейбек-театр Автор: Наталія Клименко

Комп’ютерна інженерія і сцена

Богдан, як уже було сказано, навчається у Первомайському фаховому коледжі НУК за спеціальністю комп’ютерна інженерія. Поєднувати навчання і театр спочатку було непросто:

— На другому курсі мене це сильно «штормило». І навчання, і театр. Але потім якось навчився поєднувати. Зараз уже легше.

Після завершення коледжу хлопець планує зробити паузу в навчанні:

— Хочу хоча б рік попрацювати. Спробувати життя трохи інакше, а потім уже вирішувати, куди рухатися далі.

Богдан Пахолок та Кароліна Літвіненко Фото: архів Гард.City Автор: Галина Давидова

Люди, які допомагають розкриватися

Говорячи про свій творчий шлях, Богдан не приховує: багато в чому завдячує театру і своїй наставниці. Саме в народному театрі «Рефлекс і Я» під керівництвом Тетяни Гаврилюк він зміг по-справжньому розкрити свій талант — навчитися не лише читати тексти, а й проживати їх.

І, здається, ця історія лише починається. Бо іноді достатньо одного оголошення в інтернеті, одного запису вірша — і однієї режисерки, яка скаже: «Спробуй».

Миколаївські